"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/89106/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Розваляєвої Т.С.;
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 року,
У жовтні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області (Управління ПФ) про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплата яких передбачена статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ).
У позові зазначав, що він, як інвалід IІ групи внаслідок захворювання пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС отримує державну пенсію, передбачену статтею 54 Закону № 796-ХІІ.
Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, передбаченим Законом № 796-ХІІ і на відмову Управління ПФ привести їх у відповідність з вимогами Закону, просив суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши вказані перерахунки з 01 липня 2008 року.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління ПФ провести перерахунок та виплату державної пенсії позивача у відповідності до розмірів, встановлених статтею 54 Закону № 796-ХІІ, починаючи з 20 жовтня 2008 року.
У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що позивач є інвалідом IІ групи, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону №796-ХІІ.
Розрахунок пенсії позивачу Управлінням ПФ проведено виходячи із розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»та від 16 липня 2008 року N 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796-ХІІ застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки зазначені виплати проведені у меншому розмірі, права позивача є порушеними та підлягають відновленню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.
Статтею 49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Щодо правил постанов Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»та від 16 липня 2008 року N 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», то ними встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, дії Управління ПФ з виплати основної та додаткової пенсій у розмірах, менших ніж встановлено Законом № 796-ХІІ, є протиправним, а права позивача, порушені такими діями, підлягають поновленню.
Колегія суддів зазначає, що вищенаведена редакція Закону № 796-ХІІ є діючою, оскільки зміни, внесені до цього Закону підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, висновки судів про часткове задоволення позову є обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують, повторюють аналогічні доводи заперечень на позов та апеляційної скарги, які були належним чином досліджені й оцінені судами, а тому не дають підстав вважати їх рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 грудня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
Т.С.Розваляєва
Л.Т.Черпіцька
Суддя М.І. Цуркан