"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/82136/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Розваляєвої Т.С.;
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації , Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року,
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації (Управління ПСЗН), Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області (Управління ПФ) про визнання дій неправомірними та стягнення коштів.
Зазначала, що є непрацюючою пенсіонеркою та проживає в АДРЕСА_1, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, і має право на отримання соціальної допомоги та доплати громадянам, які проживають та працюють (а також непрацюючим пенсіонерам) на територіях радіоактивного забруднення.
Посилаючись на те, що виплачувані відповідачами суми зазначених компенсацій та доплат не відповідають розмірам, встановленим статтями 37 та 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі - Закон № 796-ХІІ), просила визнати дії відповідачів протиправними та стягнути з них недоплачені кошти за період з 01 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Управління ПСЗН провести перерахунок позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановивши її в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати, та здійснити виплату недоплачених сум такої допомоги за період з 21 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року. Також зобов'язано Управління ПФ провести перерахунок пенсії позивача, як особи, що проживає на території радіоактивного забруднення, з урахуванням її підвищення на дві мінімальні заробітні плати, та здійснити виплату недоплачених сум такого підвищення за період з 25 серпня 2010 року по 01 лютого 2011 року. Відповідну бездіяльність відповідачів визнано протиправною, а в задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та рішень судів в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 є непрацюючою пенсіонеркою та проживає в АДРЕСА_1, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Також встановлено, що протягом спірного періоду позивачу виплачувалась допомога, передбачена статтями 37 та 39 Закону № 796-ХІІ в розмірі 2,10 грн. та 10,50 грн. відповідно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що Законом № 796-ХІІ передбачено розміри відповідних соціальних виплат у розмірі, кратному мінімальній заробітній платі, в той час, коли суми виплачених компенсацій не відповідають цим розмірам. Зазначене, на думку судів, є порушенням прав позивача, які підлягають поновленню в судовому порядку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, що відповідачем не наведено доводів, які б спростовували зазначені висновки судів.
Відповідно до статті 37 Закону № 796-ХІІ громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення підвищуються у зоні гарантованого добровільного відселення на дві мінімальні заробітні плати.
Вищенаведена редакція зазначених статей є діючою , оскільки зміни, внесені до них підпунктом 9 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ встановлені чіткі розміри спірних соціальних виплат, і їх здійснення в розмірі, меншому ніж це передбачено (на підставі постанови Кабінету Міністрів України), є порушенням прав позивача, які правильно відновлені судами, з огляду на загальний принцип пріоритетності законів порівняно з підзаконними нормативними актами.
Посилання Управління ПФ на ту обставину, що Законом «Про державний бюджет на 2010 рік»встановлено право Кабінету Міністрів встановлювати розміри соціальних виплат, які пов'язуються з мінімальною заробітною платою, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що на виконання такого повноваження, наданого цим Законом, Кабінетом Міністрів не приймався нормативний акт про встановлення розмірів цих виплат.
Таким чином, висновки судів про часткове задоволення позову є обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують, повторюють аналогічні доводи заперечень на позов та апеляційної скарги, які були належним чином досліджені й оцінені судами, а тому не дають підстав вважати їх рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 12 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
Т.С.Розваляєва
Л.Т.Черпіцька
Суддя М.І. Цуркан