"28" лютого 2012 р. м. Київ К-47818/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа -Житлово-експлуатаційна контора № 4 про визнання рішень нечинними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 01 жовтня 2009 року,
У лютому 2008 року ОСОБА_4 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області пред'явила позов до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа -Житлово-експлуатаційна контора № 4 про визнання рішень нечинними.
З урахуванням змін до позовних вимог просила:
- визнати нечинним розпорядження виконкому Білоцерківської міськради від 16 квітня 2004 року № 230Р про надання дозволу на розробку проектно-кошторисної документації Житлово-експлуатаційній конторі № 9 на перепланування приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 під квартири, приміщення готельного типу та житлово-експлуатаційної контори;
- визнати нечинним рішення виконкому Білоцерківської міськради за від 22 липня 2005 року № 288, яким змінено розпорядження Білоцерківської міськради від 16 квітня 2004 року № 230Р та надано дозвіл Житлово-експлуатаційній конторі № 9 на перепланування приміщень гуртожитку по АДРЕСА_1 під квартири;
- визнати нечинним рішення виконкому Білоцерківської міськради від 24 липня 2007 року № 314 про дозвіл Житлово-експлуатаційній конторі № 4 перепланування приміщень гуртожитку під квартири по АДРЕСА_1.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 01 жовтня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2008 року скасовано.
Провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_4, виходив з того, що предметом спору у цій справі є захист права власності, тобто між сторонами виник спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такою правовою позицією судів попередніх інстанцій з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
За своїм правовим статусом оскаржувані рішення виконкому Білоцерківської міськради є актами індивідуальної дії, оскільки породжують певні права та обов'язки для інших суб'єктів правовідносин.
Таким чином, за суб'єктним складом та за змістом спірних правовідносин дана справа підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а спір, за вирішенням якого позивач звернувся до адміністративного суду, є публічно-правовим.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказаних вимог процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню, а справа -направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 01 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа -Житлово-експлуатаційна контора № 4 про визнання рішень нечинними скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.