07 жовтня 2008 р.
№ 2-1/4985-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого, судді
Плюшко І.А.,
суддів
Разводової С.С. (доповідач по справі), Самусенко С.С.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "ЛС"
на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.08р.
у справі
№ 2-1/4985-2008
за позовом
ТОВ "ЛС"
до
Гурзуфської селищної ради
про
визнання недійсним рішення
За участю представників сторін
від позивача не з'явилися,
від відповідача не з'явилися
Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "ЛС" звернулося з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Гурзуфської селищної ради про визнання недiйсним рішення.
Рiшенням господарського суду Автономної Республiки Крим вiд 22.05. 2008 року у справi № 2-1/4985-2008 (суддя Ковтун Л.О.) позов товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "ЛС" до Гурзуфської селищної ради задоволено, визнано недiйсним рiшення 24 ceciї 24 скликання Гурзуфської селищної ради № 5 вiд 13.02.2004 року "Про затвердження ставок орендної плати на землю" та стягнуто з. вiдповiдача на користь товариства з обмеженою вiдповiдальнicтю "ЛС" державне мито в розмiрi 85,00 грн. та 118,00 грн. витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 року у справі № 2-1/4985-2008 (судді: Прокопанич Г.К., Лисенко В.А., Латиніна О.А.) рішення господарського суду Автономної Республiки Крим вiд 22.05.2008 року скасовано, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, ТОВ "ЛС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.2008 року скасувати, а рішення господарського суду Автономної Республiки Крим вiд 22.05. 2008 року у справі № 2-1/4985-2008 залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що мiж товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "ЛС" (орендар) та Гурзуфською селищною радою (орендодавець) 31 травня 2001 року був укладений договiр оренди земельної ділянки площею 0,0686 га iз земель селищної ради, якi не переданi у власність та не надані в постiйне користування, зокрема по yгiддям: 0,0686 га, землi, що використовуються для відпочинку - за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна ім. О. Пyшкiна.
Відповідно до пункту 2.3 договору орендна плата встановлюється орендодавцем в cyмi 9596,87 грн та вноситься позивачем щомiсячно рiвними частинами в строк до 15 числа мiсяця, наступного за звiтним.
Суди встановили, що 24.01.2002 мiж сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної дiлянки вiд 31.05.2001, згiдно умов якої пункт 2.2 договору викладено в наступнiй редакцiї: Договiр оренди укладено строком на 49 pоків, починаючи з дня прийняття рiшення № 22 27-ої ceciї 23 скликання Гурзуфської селищної ради вiд 30.03.2001 про надання земельної дiлянки в оренду.
Суд апеляційної інстанції вказав, що рiшенням 24 ceciї 24 скликання Гурзуфської селищної ради № 5 від 13.02.2004 року затверджено ставки орендної плати за землю в розмiрi, передбаченому статтею 21 Закону України "Про оренду землi" згiдно наданого додатку, вiдповiдно до якого рiчна ставка орендної плати за земельну дiлянку, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, набережна iм. О.С.Пушкiна становить 1О вiдсоткiв.
Тобто, предметом зазначеного спору є нормативно-правовий акт iндивiдуальної дiї органу владних повноважень, а саме, рішення 24 ceciї 24 скликання Гурзуфської селищної ради № 5 вiд 13.02.2004 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенцiї адмiнiстративних судiв входить розгляд спорiв фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових aктів чи правових aктів iндивiдуальної дiї), дiй чи бездiяльностi.
Згідно першого та другого абзацу пункту 6 роздiлу VП "Прикiнцевi та перехiднi положення" (в редакцiї Закону України вiд 06 жовтня 2005 року № 2953-IV) Кодексу адмiнiстративного судочинства України до початку дiяльностi окружних та апеляцiйних адмiнiстративних судiв адмiнiстративні справи, пiдвiдомчi господарським судам вiдповiдно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирiшують у першiй та апеляцiйнiй iнстанцiях вiдповiднi мiсцевi та апеляцiйнi господарськi суди за правилами Кодексу адмiнiстративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд попередньої інстанції зазначив, що позовнi вимоги про визнання недiйсним рiшення 24 ceciї 24 скликання Гурзуфської селищної ради № 5 вiд 13.02.2004 року "Про затвердження ставок орендної плати за землю", якi мають публiчно-правовий характер, судом першої iнстанцiї в порушення вимог статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України пiсля набрання чинностi Кодексом адмiнiстративного судочинства України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Пунктом 1 частини 1 cтaттi 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі № 2-1/4985-2008.
Проте, судова колегія не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції, оскільки останні протирічать нормам діючого процесуального законодавства.
Згідно до ст. 3 Кодексу адмінстративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного
суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи із зазначеної норми, судова колегія зазначає, що якщо суб'єкт в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування або їх представник влади у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій, відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий спір не має встанволених нормами КАС України ознак справи адмінстративної юрисдикції.
Судова колегія зазначає, що оскільки даний спір є господарським, тобто витікає із земельних правовідносин, а саме зміни умов арендної плати за орендований земельний участок, то спір є підвімчий господарському суду у відповідності до ч. 4 ст. 12 ГПК України. Тобто справа відноситься до спорів, які виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також спорів про визнання недійсними актів, актів органів державної влади і місцевого самоврядування.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вірно застосував норми процесуального права, а тому безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та припинив провадження.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню, а рішення господарського суду АР Крим від 22.05.08р. залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ТОВ "ЛС" задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.07.08р. по справі № 2-1/4985-2008 скасувати.
3. Рішення господарського суду АР Крим від 22.05.08р. залишити без змін.
Головуючий, суддя І.А. Плюшко
Судді С.С. Разводова
С.С. Самусенко