Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" жовтня 2008 р. Справа № 60/56-08
вх. № 6227/4-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Мар'їна І.О. за довіреністю № 62/10 від 08.05.2008 р. відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Первомайського державного підприємства "Хімпром", м. Первомайський
про стягнення 67144,72 грн.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) звернулася до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Первомайського державного підприємства "Хімпром" заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) № 17/05-91 від 07.02.2005 р. у сумі 67144,72 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 51174,56 грн., пені у сумі 1953,03 грн., індексу інфляції - 12178,01 грн. та 3% річних від простроченої суми - 1839,12 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна (крім нерумого) № 17/05-91 від 07.02.2005 р. відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком №1 до цього договору, що знаходиться на блансі ДК "ГАЗ України", залишкова вартість якого станом на 31.12.2004 року згідно бухгалтерського обліку складає 51425,62 грн. і відображається в акті приймання-передачі майна (додаток №2), однак відповідач орендну плату своєчасно не сплачував, внаслідок чого на момент розгляду справи виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.06.2008 року по 08.08.2008 року, індекс інфляції за період з серпня 2005 р. по червень 2008 р. та 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 серпня 2008 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08 вересня 2008 року о 15:00.
Відповідач 05 вересня 2008 року та 24.09.2008 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнав позовні вимоги, а саме в частині основного боргу в сумі 51174,56 грн., інфляційних витрат в сумі 12178,01 грн. та 3% річних в сумі 1839,12 грн. В частині стягнення пені в сумі 1953,03 грн. заперечує, посилаючись на те, що відносно Первомайського державного підприємства "Хімпром" 24 травня 2005 року по заяві позивача було порушено провадження по справі про визнання Первомайського державного підприємства "Хімпром" банкрутом, а оскільки діючим законодавством, а саме абзацем 2 ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф та пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), просить суд відмовити в задоволенні вимог в цій частині.
Позивач 08 вересня 2008 року надав до суду згідно супровідного листа (вх. №16274 від 08.09.2008 р.): копію довіреності на представника № 206/10 від 29.12.2007 р. та заяву про випралення помилки від 08.09.2008 року, в якій вказано, що в резолютивній частині позовної заяви було зазначено, що позивач просить суд стягнути на його користь заборгованість за поставлений природний газ, що є технічною опискою, а тому позивач просить суд, врахувати вищевикладене та стягнути з відповідача на користь позивача основний борг, що виник за договором оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) № 17/05-91 від 07.02.2005 року в сумі 51174,56 грн., пені в сумі 1953,03 грн., інфляційні витрати в сумі 12178,01 грн., 3% річних в сумі 1839,12 грн. та просить покласти судові витрати на відповідча.
Суд, розглянувши заяву позивача про випралення помилки від 08.09.2008 року та приймаючи вищевикладені обставини, а також те, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін, про що винесено відповідну ухвалу господарського суду Харківської області від 08.09.2008 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 вересня 2008 року розгляд справи було відкладено на 06 жовтня 2008 року о 10:45 годині, у зв"язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у сторін додаткових доказів необхідних для вирішення спору по суті, оскільки представниками сторін не було повністю виконано вимоги попередньої ухвали господарського суду Харківської області від 26 серпня 2008 року.
В судовому засіданні 06 жовтня 2008 року, яке розглядалось за участю представників сторін, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10 жовтня 2008 року о 09:15 год., у зв'язку з необхідністю надання позивачем копії ухвали від 24 травня 2005 року про порушення провадження по справі № Б-39/57-05 про банкрутство відповідача.
У призначене судове засідання 10 жовтня 2008 року представник відповідача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.
Позивачем 10 жовтня 2008 року через канцелярію господарського суду супровідним листом (вх.№18255) була надана копія ухвали від 24 травня 2005 року про порушення провадження по справі №Б-39/57-05 про банкрутство відповідача, яка долучена судом до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 07.02.2005 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) № 17/05-91.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п.1.1. договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1 до цього договору, що знаходиться на балансі ДК "Газ України", залишкова вартість якого станом на 31.12.2004 року згідно бухгалтерського обліку складає 51 425,62 грн. (п"ятдесят одна тисяча чотириста двадцять п"ять грн. 62 коп.) і відображається в Акті приймання-передачі Майна (Додаток № 2).
Відповідно до п. 3.1. договору № 17/05-91 від 07.02.2005 року орендна плата визначається на підставі бухгалтерських даних щодо вартості майна і становить за перший (базовий) місць оренди суму 1285,64 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати дійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством і становить за перший (базовий) місяць оренди 257,13 грн. на місяць. Загальна сума орендної плати за перший (базовий) місяць оренди виначена у розмірі 1542,77 грн.
П.3.2. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п.3.3. договору орендна плата перераховується позивачу щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
В даному випадку зобов"язання відповідача сплатити гроші позивачу за користування майном виникло на підставі договору оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) № 17/05-91 від 07 лютого 2005 року та ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, а якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов договору, згідно актів здачі-прийому виконаних робіт, що залучені до матеріалів справи, передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно згідно з додатком № 1 до зазначеного договору. Однак, відповідач за користування майном не сплатив орендну плату, у зв'язку з чим станом на 13.08.2008 р. (момент звернення позивача до господарського суду з позовом) заборгованість відповідача за користування майном становить 51174,56 грн.
Враховуючи вищевикладене, та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена, відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем, за таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 51174,56 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем було нараховано відповідачу за період з серпня 2005 р. по червень 2008 р. інфляційні в сумі 12178,01 грн. та 3% річних за період з 11.08.2005 р. по 08.08.2008 р. в сумі 1839,12 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 12178,01 грн. та 3% річних в сумі 1839,12 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв"язку з чим підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1953,03 грн., які нараховані позивачем за період з 11.06.2008 р. по 08.08.2008 р. на підставі п.9.2. договору та відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2005 р. по справі № Б-39/57-05 було порушено провадження по справі про визнання Первомайського державного підприємства "Хімпром" банкрутом та, згідно даної ухвали було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з моменту прийняття цієї ухвали, а саме згідно п.6 резолютивної частини даної ухвали було заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов"язань та зобов"язань щодо сплати податків і зборів.
Згідно ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду та протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
За таких обставин, нарахування позивачем пені в сумі 1953,03 грн. під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині позову не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», що становить 651,92 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,57 грн. слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625, 626, ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.193, п.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.1, ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити частково в сумі 65191,69 грн.
2. Стягнути з Первомайського державного підприємства "Хімпром" (64104, Харківська область, м.Первомайський, р/р 26007961052133 в Філії Першого Українського Міжнародного Банку м.Харків, МФО 350385, код ЄДРПОУ 00203341) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул. Шолуденко, 1, рах. № 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) основної заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного майна (крім нерухомого) № 17/05-91 від 07.02.2005 року в сумі 51174,56 грн., інфляційних в сумі 12178,01 грн., 3% річних в сумі 1839,12 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 651,92 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,57 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Врешті частині позову в сумі 1953,03 грн. відмовити.
Повний текст рішення підписано 15.10.2008 року.
Суддя
Справа № 60/56-08