83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.10.08 р. Справа № 37/165
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,
присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, ідентифікаційний код 33880354
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк, ідентифікаційний код 30645586
про: стягнення основного боргу в сумі 152 122,37 грн., пені в сумі 2 233,1грн., 3% річних в розмірі 279,18грн., збитків понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 167,66грн. та штрафу в сумі 110 307,20грн.,
за участю:
від Позивача - Поспєлов О.С. (за довіреністю № б/н від 22.09.2008р.);
від Відповідача - Марченко С.В. (за довіреністю № б/н від 11.06.2008р.).
Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.
Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 09.09.2008р. на 23.09.2008р., з 23.09.2008р. на 02.10.2008р., з 02.10.2008р. на 14.10.2008р., у судовому засіданні 14.10.2008р. оголошувалася перерва до 15.00. для підготовки судового рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 152 122,37 грн., пені в сумі 2 233,1грн., 3% річних в розмірі 279,18грн., збитків понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 167,66грн. та штрафу в сумі 110 307,20грн, що разом складає 265109,5 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договорами фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.2007р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р., №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договори фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.2007р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р., з додатковими угодами, актами приймання-передачі майна у користування, рахунками-фактурами, претензії від 25.07.2008р. №№ 1734, 1755, 1756 та розрахунок суми позову.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54, 58, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625, 629 Цивільного кодексу України.
Заявою від 25.09.2008р. про уточнення позовних вимог Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог до 179693,9 гривень (загальна сума вимог) у зв'язку із частковим погашенням суми боргу та арифметичною помилкою у підрахунках.
Заявою від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог до 113939,64 гривень (загальна сума вимог) у зв'язку із повним погашенням решти основної заборгованості.
Відповідач надав відзив № 02/10-01 від 02.10.2008р., в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на здійснення часткової оплати за договорами, яка не була врахована Позивачем; помилковість об'єднання вимог за трьома договорами в межах однієї справи.
У відзиві №13/10-01 від 13.10.2008р. на позову заяву з уточненнями від 25.09.2008р. Відповідач заперечив проти вимог щодо штрафу, зазначивши, що зобов'язання з наданні письмових звітів ним виконувалися належним чином (простою кореспонденцією), та повідомив про здійснені 06.10.2008р. на користь Позивача перерахування грошових коштів на сплату заборгованості.
У судовому засіданні 14.10.2008р. відносно Заяви Позивача від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог вказав про визнання вимог в частині пені, 3% річних і інфляційної індексації та заперечив проти вимог щодо стягнення штрафу.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» (Лізінгоодержувач) були укладені договори фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.2007р. (а.с.а.с.18-30), №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р. (а.с.а.с.31-43), №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р. (а.с.а.с.46-58) згідно умов п. 1.1. яких Лізингодавець зобов'язувався передати Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікаціях до Договорів, а Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк передбачений Договорами та Додатками №№ 1,2,3 до них.
Статтею 11 кожного з договорів сторони дійшли згоди щодо заходів відповідальності за порушення зобов'язань, визначених умовами договору, зокрема:
- у разі порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових та інших платежів Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожен день прострочення (п.11.2.1.);
- у разі ненадання інформації про стан і місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі одного відсотку загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення (п. 11.2.3.)
Відповідно до п. 8.2.1. кожного з договорів Лізінгоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення Лізінгодавцю звіту у формі, встановленій сторонами у Додатку № 3 до договорів (а.с.а.с. 30, 43, 58).
Додатковими угодами №1 від 01.11.2007р. до договору №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р. (а.с.а.с.44,45) та №1 від 01.11.2007р. до договору №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р. (а.с.а.с.59,60) сторони змінили певні умови зазначених договорів, зокрема - щодо здійснення чергових лізингових платежів.
Згідно із п. 1.1. кожного з Договорів специфікаціями (а.с.а.с.29, 42, 57) сторони визначили майно, що має бути передано у користування Відповідачу на умовах фінансового лізингу, та його вартість.
У відповідності до п. 4.3 кожного з Договорів, майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Відповідачу, про що сторонами були складені відповідні акти приймання-передачі (а.с.а.с. на підставі підписаних актів прийому-передачі майна (а.с.а.с.61, 62, 63).
З метою забезпечення належного виконання Відповідачем обов'язків із здійснення лізингових платежів Позивач виставляв рахунки-фактури згідно із умовами Договорів, зокрема:
- за договором фінансового лізингу від 30.10.2007р. № 071030-81/ФЛ-Ю-С - рахунок - фактура № СФ - 0005472 вiд 09.07.2008р. (а.с.64);
- за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. № 071101-103/ФЛ-Ю-С - рахунок - фактура № СФ - 0004831 вiд 20.06.2008р. та рахунок - фактура № СФ-0005474 вiд 21.07.2008р. (а.с.а.с.65, 66)
- за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. № 071101-104/ФЛ-Ю-С - рахунок -фактура №СФ - 0005875 вiд21.07.2008р. (а.с.67).
Оскільки зобов'язання з оплати зазначених рахунків згідно умов відповідних договорів Відповідачем не виконувалися, Позивач задля досудового врегулювання питання належного виконання грошових зобов'язань звертався із претензіями вiд 25.07.2008р. №№ 1734, 1755, 1756 з доданням розрахунку заявлених вимог (а.с.а.с.68 - 84)
Приймаючи до уваги, що вимоги зазначених претензій не були задоволені у повному обсягу, а також, з огляду на недотримання Відповідачем умов п. 8.2.1. договорів щодо надання щоквартальний письмових відомостей про стан і місцезнаходження майна, Позивач, нарахувавши пеню та штраф додатково до суми заборгованості звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Заявою від 25.09.2008р. про уточнення позовних вимог Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог до 179693,9 гривень (загальна сума вимог, з яких 66139,32грн. - заборгованість, 3079,76грн. - пеня, 385,02грн. - 3% річних, 167,66грн. - інфляційна індексація, 110307,2грн. - штраф), у зв'язку із частковим погашенням суми боргу та арифметичною помилкою у підрахунках.
Заявою від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог до 113939,64 гривень (загальна сума вимог, з яких 3079,76грн. - пеня, 385,02грн. - 3% річних, 167,66грн. - інфляційна індексація, 110307,2грн. - штраф ) у зв'язку із повним погашенням решти основної заборгованості.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві № 02/10-01 від 02.10.2008р. та №13/10-01 від 13.10.2008р.
Як вбачається із наданих у судовому засіданні 02.10.2008р. платіжних доручень (а.с.а.с.119-121) Відповідачем 19.08.2008р., 05.09.2008р., 11.09.2008р. були здійснені перерахування грошових коштів за договорами фінансового лізингу, на підставі яких заявлені позовні вимоги, на загальну суму 141734,91 гривень із призначенням платежів «відшкодування частини вартості та комісія» за відповідними договорами фінансового лізингу.
Крім того, Відповідачем надані платіжні доручення від 06.10.2008р. про перерахування на користь Позивача загальної суми у розмірі 60295,14 гривень, факт отримання яких підтвердив Позивач, зазначивши, що вони були враховані з огляду на позицію, викладену у заяві від 14.10.2008р.
У судовому засіданні 14.10.2008р. Відповідач визнав вимоги в частині пені - 3079,76грн., 3% річних - 385,02грн. та інфляційної індексації - 167,66грн., заперечивши проти штрафу 110307,2грн. При цьому Відповідач зауважив, що не заявляє клопотання про зменшення штрафу, а зазначає про безпідставність його нарахування взагалі.
Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог, і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено погашенням заборгованості, а, відтак, - не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Відносно об'єднання в межах одного провадження вимог за трьома договорами суд зазначає, що зазначені вимоги є однорідними (грошовими), виникли внаслідок тотожних порушень прав в межах однорідних правовідносин між двома сторонами, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення спору і сприяє дотриманню процесуальної економії, що узгоджується із принципом розумності, передбаченим п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, та відповідає змісту права на ефективний судовий захист, гарантованого положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. (в контексті адекватності та своєчасності).
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин з урахуванням предмету вимог, визначених у заяві від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання та порушення інших умов укладених договорів у вигляді стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційної індексації.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладених між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.
Поряд із цим, приписи п.2 ч. 1 ст. 10 та п.4 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлюють право лізингодавця здійснювати перевірки дотримання умов користування предметом лізингу та його утримання, що кореспондується із відповідним обов'язком лізингоодержувача забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання, і в контексті розглядуваної справи сформульовано в п.8.2.1 кожного з договорів - обов'язок Лізингоодержувача щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом надсилання звіту у визначеній формі.
Отже, в контексті зазначених норм укладені між Позивачем та Відповідачем договори є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань та зобов'язань з надання відповідних звітів, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначених договорами графіків та від щоквартального надання звітів відносно стану та місцезнаходження майна.
У розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань Відповідачем є їх порушенням.
З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення заборгованості, індексу інфляції та 3% річних зазначає наступне:
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% відсотків річних.
Оскільки вимоги щодо сплати заборгованості за лізинговими платежами, структура яких цілком відповідає приписам ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», виходячи із заяви від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог, Позивачем не підтримуються через їх повне задоволення Відповідачем в процесі розгляду справи, такі вимоги вже не є предметом розгляду. При цьому, як зазначалося вище, відповідне зменшення суми вимог судом приймається як таке, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Арифметичний підрахунок 3% відсотків річних, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази «Законодавство», встановив:
- за договором фінансового лізингу від 30.10.2007р. №0701030-81/ФЛ-Ю-С відповідна сума складає 105,54 грн.;
- за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. №071101-103/ФЛ-Ю-С відповідна сума складає 169,85 грн.;
- за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. №071101-104/ФЛ-Ю-С відповідна сума складає 61,17 грн.,
і загалом за трьома договорами становить 336,56 грн., в межах якої відповідні вимоги і задовольняються судом.
При цьому арифметичний недолік у підрахунку 3% річних, здійсненому Позивачем, зумовлений наслідком використання спрощеного визначення сумі річних за кожен день періоду нарахування.
Як вбачається із розрахунку суми інфляційної індексації, наданого Позивачем (а.с.а.с.15, 16), в межах розглядуваної справи відповідні вимоги висувають виключно відносно заборгованості за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. №071101-103/ФЛ-Ю-С і визначаються у загальній сумі 167,66 гривень
Суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог у повному обсягу, виходячи за такого. За змістом Глави VI Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006р. № 519, у відповідності до яких здійснюється розрахунок індексу інфляції, останній є наслідком процесу, що відбувається протягом кожного місяця і остаточно визначається після його завершення, а відтак - формується увесь відповідний період і в принципі не може визначатися відносно кожного окремого дня (навіть як середня величина).
За таких обставин, не має підстав нарахування інфляційної індексації відносно суми 78583,05 гривень за період з 21.06.2008р. по 26.06.2008р. (6 днів) та відносно суми 39305,52 гривень за період з 27.06.2008р. по 30.06.2008р. (4 дні), що цілком узгоджується із позицією, викладеною Листі ВСУ «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції про розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 11.2.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Арифметичний підрахунок пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційної бази «Законодавство», встановив:
- за договором фінансового лізингу від 30.10.2007р. №0701030-81/ФЛ-Ю-С відповідна сума складає 844,31 грн.;
- за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. №071101-103/ФЛ-Ю-С відповідна сума складає 1358,84 грн.;
- за договором фінансового лізингу від 01.11.2007р. №071101-104/ФЛ-Ю-С відповідна сума складає 489,39 грн.,
і загалом за трьома договорами становить 2692,54 грн., в межах якої відповідні вимоги і задовольняються судом.
При цьому арифметичний недолік у підрахунку пені, здійсненому Позивачем, зумовлений наслідком використання спрощеного визначення сумі пені за кожен день періоду нарахування.
Відносно вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації, розглянутих вище, судом також враховується їх визнання з боку Відповідача, оголошене у судовому засіданні 14.10.2008р. Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Приймаючи до уваги, що прострочення грошових зобов'язань із сплати лізингових платежів підтверджується наявними в матеріалах справи належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, суд приймає визнання як таке, що не суперечить закону і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів - в частині вимог, про обґрунтованість яких зазначено вище. Визнання вимог в частині, якій суд їх визнав необґрунтованими через арифметичні недоліки розрахунку (пеня та 3% річних) та безпідставність нарахування (інфляційна індексація) судом до уваги не приймається як таке, що суперечить законодавству.
За вказаних обставин, визнання позовних вимог в частині прийнятої судом за змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України є підставою для прийняття рішення про задоволення вимог Позивачів.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення штрафу в розмірі 110 307,20 гривень позиція суду полягає у наступному.
Пунктом 11.2.3 кожного з договорів фінансового лізингу за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утриманням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно п.8.2.1 цього Договору, порушення умов п.14.7 цього Договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф у розмірі 1% загальної вартості Майна на момент укладання цього договору за кожен випадок такого порушення.
Позиція суду стосовно дотримання форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, а отже - і штраф (згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України) - є тотожною із викладеними вище висновками щодо пені.
Приймаючи до уваги, що Відповідачем всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів ані виконання зобов'язань, передбачених п. 8.2.1. кожного з договорів фінансового лізингу, ані доказів відсутності вини у їх невиконанні згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, заявлені Позивачем вимоги щодо нарахування штрафу кваліфікуються як обґрунтовані, бо є передбаченим умовами договорів фінансового лізингу наслідок у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України порушення відповідних зобов'язань.
Оскільки наведений Позивачем розрахунок суми штрафу (а.с.16) відповідає розглядуваному періоду правовідносин між сторонами (четвертий квартал 2007р. та перший і другий квартал 2008р.), порядку нарахування, визначеному в п.11.2.3. кожного з договорів фінансового лізингу, та визначеній у специфікаціях вартості майна (а.с.а.с. 29, 42, 57), суд, здійснивши перевірку арифметичних підрахунків, задовольняє відповідні вимоги у сумі 110307,15 гривень.
При цьому судом враховується, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що порушенню з боку Відповідача умов п. 8.2.1 кожного з договорів фінансового лізингу сприяли дії або бездіяльність Позивача, а, отже - відсутні і підстави для застосування положень ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України.
Поряд із цим, за відсутністю відповідної заяви Відповідача суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом наведених норм це є правом, а не обов'язком суду. При цьому судом враховується, що у судовому засіданні 14.10.2008р. Відповідач зазначив про не висуванні такого клопотання.
У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов'язань та ненадання звітів) виник спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром», м. Донецьк (ідентифікаційний код 30645586) про стягнення пені, 3% річних, збитків понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів, та штрафу за договорами фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.2007р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р., №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р. у загальній сумі 113939,64 гривень, викладених у заяві від 14.10.2008р. про уточнення позовних вимог, задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» (83087, м. Донецьк вул. Калініна, 51, ідентифікаційний код 30645586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354) 3 відсотки річних у сумі 336,56 грн., пені в сумі 2692,54 грн., штрафу в сумі 110307,15 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволені решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донспецпром» (83087, м. Донецьк вул. Калініна, 51, ідентифікаційний код 30645586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, ідентифікаційний код 33880354) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 2660,62грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.
За згодою сторін у судовому засіданні 14.10.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 14.10.2008р.
6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя