15 жовтня 2008 р.
№ 11/198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Закрите акціонерне товариство "Хустський м'ясокомбінат"
на постанову
від 25.06.08 Львівського апеляційного господарського суду
та на ухвалу
від 13.05.08
у справі
№11/198
господарського суду
Закарпатської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Хустський м'ясокомбінат"
до
Виконавчого комітету Хустської міської ради
третя особа
Управління з питань майна комунальної власності виконавчого комітету Хустської міської ради
про
визнання недійсним рішення та визнання покращення орендованого майна невід'ємним і таким, що проведене за власний рахунок позивача
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідача:
Габор Я.І., дов.
від третьої особи:
у засідання не прибули
Закрите акціонерне товариство "Хустський м'ясокомбінат" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Виконавчого комітету Хустської міської ради про визнання недійсним рішення №345 від 24.07.02, яким заборонено проводити ремонт орендованого приміщення, розташованого по вул. Б.Хмельницького, 9 у м. Хуст.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 08.12.04 Вищий господарський суд України скасував рішення і постанову судів попередніх інстанцій, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи позивач доповнив свої позовні вимоги щодо визнання покращень орендованого майна на суму 16005,52 грн. невід'ємними та такими, що проведені за власний рахунок позивача.
Також позивач звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення виконання п. 1 рішення відповідача №599 від 21.01.08 в частині заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (у тому числі й виставлення на аукціон) приміщення магазину "М'ясо" до вирішення даної справи по суті.
Ухвалою від 13.05.08 господарський суд Закарпатської області (суддя Ушак І.Г.) дію п. 1 рішення №599 від 21.01.08 зупинив щодо вбудованого приміщення магазину "М'ясо" у м. Хуст по вул. Б.Хмельницького, 7 та заборонив відповідачеві до вирішення даної справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження зазначеного приміщення (у тому числі і виставлення на аукціон).
Постановою від 25.06.08 Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Бойко С.М. -головуючий, Марко Р.І., Бонк Т.Б.) ухвалу суду першої інстанції скасував.
Постанова мотивована тим, що ст. 67 ГПК України не передбачає забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування, яке не є предметом оскарження в даній справі.
Ухвалою від 01.10.08 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та зміни ухвали суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована хибністю висновку суду апеляційної інстанції щодо непов'язаності заявлено позивачем способу забезпечення позову з предметом позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Позивач звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову в справі шляхом зупинення виконання п. 1 рішення відповідача №599 від 21.01.08 "Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Хуст, які визначені до приватизації в 2008 році" щодо вбудованого приміщення магазину "М'ясо" по вул. Б.Хмельницького, 7 (Духновича, 9) та заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження (у тому числі й виставлення на аукціон) вказаного приміщення до вирішення даної справи по суті.
Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що відповідне майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, заява позивача мотивована тим, що на 13.05.08 відповідачем призначено аукціон щодо приміщення магазину "М'ясо", орендарем якого є позивач, і проведення даного аукціону призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, відновлення яких буде значно утруднено або стане неможливим.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття відповідних заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити відновлення прав позивача у випадку задоволення позовних вимог за результатами судового розгляду даної справи. У зв'язку з цим суд задовольнив заяву позивача в повному обсязі, зупинивши дію рішення та заборонивши відповідачу вчиняти дії.
Переглянувши вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ст. 67 ГПК України, яка встановлює виключний перелік заходів забезпечення позову, не передбачає зупинення судом дії рішення органу місцевого самоврядування.
Стосовно ж заборони відповідачеві вчиняти відповідні дії, оскільки предметом даного спору є визнання недійсним рішення відповідача №345 від 24.07.02 та визнання покращення орендованого майна невід'ємним та таким, що проведено за власний рахунок позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у випадку задоволення цих позовних вимог позивач вправі буде звернутися про відшкодування вкладених ним коштів на ремонтні роботи, а позовні вимоги жодним чином не стосуються способу приватизації і відчуження магазину "М'ясо".
Відповідність цих позовних вимог визначеним ч. 2 ст. 16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів не була визначена судами на даному етапі розгляду справи.
Зважаючи на те, що забезпечення позову спрямоване на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів осіб, при вирішенні питання щодо вжиття таких заходів необхідним є встановлення того, на захист яких саме прав заявлені позовні вимоги, та чи можливе їх відновлення при задоволенні позовних вимог в разі настання обставин, про які йдеться у відповідній заяві.
Тобто встановивши, що спір у даній справі виник у зв'язку з здійсненням відповідачем поліпшень орендованого майна, які він вважає невід'ємними, суд мав з'ясувати, виникнення яких прав, зокрема у сфері приватизації, передбачено законом у разі наявності таких обставин; а також дослідити обставини щодо можливості реалізації відповідачем цих прав у разі задоволення його позовних вимог за умови відчуження відповідного майна третій особі до вирішення даного спору.
Оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував обставини щодо виникнення або невиникнення у позивача певних прав у сфері приватизації в разі задоволення позову в справі, викладений в постанові висновок, що вимоги позивача жодним чином не стосуються способу приватизації і відчуження магазину "М'ясо", не можна визнати заснованим на повному та всебічному дослідженні обставин, які підлягають встановленню.
Більш того, ст. 103 ГПК України в разі скасування рішення місцевого господарського суду передбачає повноваження суду апеляційної інстанції щодо прийняття нового рішення, припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Випадки передачі апеляційною інстанцією справи на розгляд місцевого суду встановлені ч. 4 цієї норми.
З аналізу вказаних норм вбачається, що в разі скасування рішення або ухвали суду першої інстанції, крім наведених у ч. 4 ст. 106 ГПК України, суд апеляційної інстанції повинен діяти в межах передбачених ст. 103 ГПК України повноважень, тобто прийняти нове рішення по суті спору чи з відповідного питання або у певних випадках припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду.
Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог процесуального законодавства та, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, ухилився від вирішення цього питання по суті шляхом відхилення відповідної заяви позивача або її задоволення повністю чи частково.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про скасування постанови у справі та направлення справи до суду апеляційної інстанції для здійснення нового апеляційного розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.08 у справі №11/198 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький