07 жовтня 2008 р.
№ 31/102
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В. -головуючий
Коробенко Г. П.
Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Київської міської ради
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року
у справі
№ 31/102 Господарського суду міста Києва
за позовом
Київської міської ради
до
1. Комунального підприємства "Київський іподром"
2. Києво-Святошинської районної державної адміністрації
3. Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
про
визнання права постійного користування земельною ділянкою
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача - 1:
від відповідача - 2:
від відповідача -3:
Шадевська Ж.Е. -дов. від 18.08.08р.
не з'явились
Ломінський Є.Л. -дов. від 21.08.08р.
Мещеряк О.Ю. -дов. від 10.10.07р.
Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київський іподром", Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою за відповідачем-1 Комунальним підприємством "Київський іподром", поновлення права постійного користування відповідача-1 земельною ділянкою та зобов'язання відповідача-3 Бобрицьку сільську раду та відповідача-2 Києво-Святошинську районну державну адміністрацію поновити в Державному земельному кадастрі запис про наявність у відповідача-1 Комунального підприємства "Київський іподром" права постійного користування спірною земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2008 року по справі № 31/102 (суддя Качан Н. І.) позовні вимоги Київської міської ради задоволено: визнано право територіальної громади міста Києва в особі Комунального підприємства "Київський іподром" на постійне користування земельною ділянкою площею 526,1 га, що розташована в Києво-Святошинському районі, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею 1КВ № 003494. Визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22.06.2007 року № 398. Зобов'язано Бобрицьку сільську раду Києво-Святошинського району Київської області та Києво-Святошинську районну державну адміністрацію поновити в земельно-облікових документах записи про наявність у Комунального підприємства "Київський іподром" права постійного користування земельною ділянкою площею 224,7461 га (з них: 210,4 га -ріллі, 0,2 га сіножаті, 6,5461 га -під господарськими дворами, 1,5 -під господарським шляхами і прогонами, 2,8 га -вкриті лісовою рослинністю, 3,3 га -під водою) відповідно до державного акта на право постійного користування землею 1КВ № 003494. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача 28,33 грн. державного мита та 39,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 23.06.2008 року по справі № 31/102 (головуючий суддя Григорович О. М., судді Гольцова Л. А., Рябуха В. І.) апеляційну скаргу Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задоволено частково: рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2008 року по справі № 31/102 скасовано. В позові Київській міській раді відмовлено повністю. Стягнуто з Київської міської ради на користь Борбрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 42,50 грн. витрат по сплаті держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Київська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду України від 23.06.2008 року, в якій стверджує про порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення місцевого суду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
У зв'язку з перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці для перегляду в касаційному порядку справи № 31/102, призначену до розгляду на 07.10.2008 року, розпорядженням від 06.10.2008 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Коробенко Г. П., Фролова Г. М.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник відповідача - 1 в судове засідання касаційної інстанції не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача-1.
За згодою присутніх в судовому засіданні учасників процесу 07.10.2008 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом на право постійного користування І-КВ № 003494, виданим відповідачем-3 19.07.1998 року відповідно до рішення ІІІ сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 року та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 9/4, Державному іподрому було надано у постійне користування 526,1 га землі сільськогосподарського призначення.
Рішенням Київської міської ради ІІІ сесії ХХІІІ скликання від 11.03.1999 року № 166/267 Київський державний іподром було прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Києва.
На підставі розпорядження Київської міської ради адміністрації від 22.03.2000 року № 392 затверджено статут відповідача-1, відповідно до п. 1.1 якого ця юридична особа заснована на комунальній власності територіальної громади міста Києва, безпосередньо підпорядковується Київській міській державній адміністрації та є правонаступником Київського державного іподрому.
Пунктом 5.2 статуту відповідача-1 передбачено, що його майно є комунальною власністю міста Києва і закріплено за ним на праві повного господарського відання. Даний пункт передбачає право відповідача-1 володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до п. 5.4 статуту відповідачеві-1 було надано право за згодою власника або уповноваженого ним органу здавати в оренду, надавати іншим підприємствам, організаціям та установам безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинку, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу у встановленому порядку.
Наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 05.04.2001 року № 22 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Київський іподром" за відповідачем-1 було закріплено різноманітне майно, перелік якого наведено в додатку до Наказу.
На підставі п. 7 статуту відповідача-1 управління підприємством здійснюється директором, який самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших органів управління підприємством.
Пунктом 7.3.5 статуту передбачено право директора діяти від імені підприємства та представляти його у всіх установах та організаціях.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням вищеназваних положень, згода власника необхідна лише у випадках, передбачених статутом, та стосовно майна, зазначеного в додатку до наказу від 05.04.2001 року № 22, і тому відхилив доводи позивача про перевищення повноважень директором відповідача-1 при здійсненні відмови від права користування спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року (із змінами та доповненнями), який був чинним на момент складання Державного акта на право постійного користування землею та здійснення реорганізації відповідача-1, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 125 ЗК України від 25.10.2001 року право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Стаття 126 цього Кодексу передбачає, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 003494, виданого 19.07.1998 року відповідачем -3 на підставі рішення ІІІ сесії І скликання Бобрицької сільської ради народних депутатів від 27.03.1996 року, спірна земельна ділянка була надана в постійне користування не Комунальному підприємству "Київський іподром", а Державному підприємству іподрому України.
Також апеляційним судом встановлено, що після реорганізації Київського державного іподрому в Комунальне підприємство "Київський іподром" право користування земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 003494, припинилося, а відповідач-1, який не одержав відповідний Державний акт, не набув у встановленому законодавством порядку права постійного користування земельною ділянкою.
Пунктом 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (1990 року) передбачалося, що припинення діяльності підприємства є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Судом апеляційної інстанції з посиланням на ст. 37 ЦК УРСР, який був чинним на момент здійснення реорганізації відповідача-1, зроблений висновок, що реорганізація підприємства є також одним з видів припинення діяльності підприємства.
З огляду на викладене, твердження позивача про невірне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права є помилковим та судом касаційної інстанції відхиляється.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що правові підстави для визнання за ним права користування земельною ділянкою згідно Державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 003494 відсутні.
Що стосується правильності застосування норм процесуального права, то суд касаційної інстанції вважає, що позивачем Київською міською радою позов поданий без дотримання вимог процесуального законодавства, а саме: ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1 цієї статті підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду за захистом прав відповідача-1 Комунального підприємства "Київський іподром", яке є самостійною юридичною особою. Позивачем не надано обгрунтування наявності повноважень звертатися до господарського суду за захистом не власних прав та охоронюваних законом інтересів, а в інтересах іншої юридичної особи.
В позовній заяві відповідно до ст. 54 ГПК України позивачем зазначено, що одним з відповідачів по справі є Комунальне підприємство "Київський іподром". Разом з тим, позивач просить суд визнати право постійного землекористування саме за цим підприємством, що суперечить ч. ч. 2, 3 ст. 21 ГПК України:
"Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу".
Те ж саме стосується вимог, викладених в доповненні до позовної заяви щодо розпорядження відповідача-2 та покладення обов'язку на відповідачів 2 та 3: виходячи з викладених позивачем вимог, вони стосуються інтересів відповідача-1, а не позивача по справі.
Крім того, суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги Київської міської ради, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив в позовній заяві визнати право постійного користування спірною земельною ділянкою за відповідачем-1 Комунальним підприємством "Київським іподром", а в пункті 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду зазначено про визнання права за територіальною громадою міста Києва в особі Комунального підприємства "Київський іподром".
Змінювати предмет позову згідно із статтями 22, 84 ГПК України має право тільки позивач по справі. В матеріалах справи заява про зміну предмету позову відсутня.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки апеляційного господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, порушень матеріального чи процесуального права, які б давали підстави для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції, допущено не було, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2008 року по справі № 31/102 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді Г. П. Коробенко
Г. М. Фролова