09 жовтня 2008 р.
№ 42/713-6/60
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Ходаківська І.П.
судді
Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державного комітету України з державного матеріального резерву
на рішення
господарського суду міста Києва від 03.04.2008р.
у справі
господарського суду
№42/713-6/60
міста Києва
за позовом
державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
Державного комітету України з державного матеріального резерву
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення 423 000,00грн.
пр. Яблонський Ю.А. - дов. №365 від 18.01.08р.
пр. Ігнатов А.О. -дов. №912 від 20.09.08р.
не з'явився
Розпорядженням №02-12.2/431 від 08.10.2008р. у зв'язку з відрядженням судді Першикова Є.В. та виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки змінено склад колегії суддів у справі №42/713-6/60 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
У грудні 2005 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 423000,00грн. витрат по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву за період з 01.01.2005р. по 30.09.2005р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2006р. позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 423 000,00грн. боргу, 4 230,00грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення місцевого суду мотивовано положенням ч.3 ст.947 Цивільного кодексу України, п.7 ст.11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", п.2 постанови Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2007р. апеляційну скаргу Держкомрезерву задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2006р. змінено та викладено в наступній редакції:
"Позовні вимоги Залізниці задовольнити частково.
З Держкомрезерву на користь Залізниці стягнути 337 983,60 грн. боргу, 3 379,84 грн. витрат по оплаті державного мита при подачі апеляційної скарги та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити".
При винесенні постанови апеляційний суд щодо визначення суми, що підлягає до стягнення врахував висновок судово-бухгалтерської експертизи №8907 від 15.06.2007р. та відмовив у стягненні 70 500,00грн. ПДВ.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Придніпровська залізниця" та Державний комітет України з державного матеріального резерву звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2008р. рішення попередніх судових інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 408 483,60грн. витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з ПДВ та пропорційно судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення вмотивоване тим, що позивачем документально доведено понесення витрат на суму 408 483,60грн з ПДВ, а відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення присутніх представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 07.05.2003 між сторонами було укладено договір ПР/НР-03-01/НЮ-1744д відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, предметом якого є зберігання Залізницею на своїх майданчиках та складських приміщеннях матеріальних цінностей державного резерву.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором зберігання, на який поширюються загальні положення про зберігання, а також положення Закону України "Про державний матеріальний резерв".
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплату тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву які провадяться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №532 від 12.04.2002р., який запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.
Судом встановлено, що підставою для здійснення відшкодування витрат, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, відповідно до п.7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, є договір.
Як вищевказаним Порядком, так і Договором передбачено попереднє щорічне узгодження сторонами кошторису витрат позивача (п.5 Порядку, п.п.2.8, 3.1, 4.1 Договору).
Позивачем доказів погодження відповідачем даного кошторису на 2005 рік суду не подано.
У той же час, виходячи з приписів ч.3 ст.947 ЦК України, відповідно до якої відсутність обов'язку у поклажодавця відшкодування зберігачеві здійснених витрат може мати місце тільки у випадках, встановлених договором або законом, враховуючи, що Договором та Законом України "Про державний матеріальний резерв" вказаний обов'язок покладено на відповідача, не погодження сторонами кошторису на зберігання на 2005 рік не звільняє відповідача від сплати понесених позивачем витрат.
Відповідно до п.4.3 Договору зберігач (позивач) надає комітетові (відповідачу) щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітнім, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу (позивачу) за зберігання цінностей мобілізаційного резерву комітет (відповідач) здійснює в межах, визначених підписами актами взаєморозрахунків фактичних витрат у відповідності до п.4.3 цього договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітнім кварталом.
Судом встановлено, що звітним періодом є квартал.
На виконання вказаних умов Договору позивач 12.04.2005р., 15.07.2005р. та 11.10.2005р. надсилав відповідачу звіти про видатки на утримання мобілізаційного резерву за І, ІІ та ІІІ квартали 2005 року. Одночасно зі звітами надсилались розрахунки витрат, пояснювальні записки, а також акти звірки.
Відповідно до звітів позивача видатки на утримання мобілізованого резерву у І кварталі 2005 року склали 319 200,00грн., у ІІ кварталі 2005 року -54 500,00грн., у ІІІ кварталі 2005 року -49 300,00грн., всього за 9 місяців 2005 року видатки становлять 423 000,00грн.
Понесення витрат у розмірі 337 983,60грн. за І-ІІІ квартали 2005р. підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи №8907 від 15.06.2007р.
У той же час, суд першої інстанції не погодився з висновком експерта в частині неврахування 70 500,00грн. податку на додану вартість до складу понесених витрат.
Зокрема, Законом України "Про податок на додану вартість" №168 від 03.04.1997р. визначені платники податку на додану вартість, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій. Пунктом 1.4 статті 1 Закону визначено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Згідно з п. 3.1 поставка товарів відноситься до об'єктів оподаткування.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що документально доведено понесення позивачем витрат на суму 408483,6 грн. (337 983,60грн. +70 500грн.(ПДВ)), оскільки не підписання актів звірки взаєморозрахунків мало місце внаслідок дій відповідача, їх відсутність не є підставою для звільнення останнього від оплати коштів.
Крім того, 29.03.2007р. сторони підписали Акт звірки заборгованості.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин та враховуючи, що господарським судом досліджені всі наявні у справі матеріали, їм дана належна правова оцінка, судова колегія не вбачає підстав для скасування постановленого у справі рішення господарського суду.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2008р. у справі №42/713-6/60 залишити без змін.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
О. Муравйов