15 жовтня 2008 р.
№ 23/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Дунаєвської Н.Г.,
суддів
Михайлюка М.В.,
Мележик Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрІнвестКабель"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року
у справі
№ 23/19 господарського суду Львівської області
за позовом
ТОВ "Науково-виробничого комерційного підприємства "Термінал ЛТД"
до
ТОВ "УкрІнвестКабель"
про
стягнення збитків та виселення
за участю представників сторін:
позивача
не з'явились,
відповідача
не з'явились,
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.02.2008 р. у справі № 23/19 (суддя: Бортник О.Ю.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 41494 грн. 36 коп. орендної плати та збитків, 499 грн. 94 коп. державного мита та 117 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, відповідача зобов'язано виселитись з займаних складських приміщень № 3, № 5, частково № 2 загальною площею 93 м2, що знаходяться у м. Львів, вул. Тернопільська, 42 б.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. (судді: Краєвська М.В., Галушко Н.А., Орищин Г.В.) зазначене рішення частково змінено та викладено в іншій редакції. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41011,10 грн., у тому числі 6560,06 грн. боргу по орендній платі, 34451,04 грн. збитків, 410,11 грн. державного мита та 115,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення та постанову у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановив апеляційний господарський суд, 15.12.2004 р. позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди № 63/1, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування офісне приміщення загальною площею 43 м2 і складське приміщення загальною площею 93 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 42 Б (а.с. 4-6).
Оглянувши інвентаризаційну справу, зокрема, поверховий план, суд апеляційної інстанції з'ясував, що орендоване складське приміщення № 3 має площу 48,1 м2, № 5 -34,9 м2, а № 2 -48,3 м2, з яких 10 м2 є об'єктом оренди за договором № 63/1.
Відповідно до п. 2.1 договору № 63/1 приміщення вважається переданим орендареві в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. На виконання п. 2.1 договору № 63/1 сторони 04.01.2005 р. підписали акт приймання-передачі приміщень (а.с. 7).
Згідно з п. 4.1 договору оренди № 63/1 розмір орендної плати за користування офісним приміщенням становить 25,25 грн. за 1м2 загальної площі, а складським - 15,15 грн. за 1 м2 загальної площі.
Всього орендна плата за місяць (як за офісне, так і складське приміщення) становить 2495 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 6.2 договору оренди №63/1, останній діє протягом 11 місяців до 01.12.2005 р. з моменту його вступу в юридичну силу.
Пунктом 2.1 договору оренди № 63/1 передбачено, що повернення приміщення оформляється актом приймання-передачі приміщення, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Проте, в матеріалах справи відсутній і жодною із сторін не наданий акт про повернення приміщення за договором оренди № 63/1.
Водночас, позивач надав суду протокол огляду місця події від 31.01.2008 р., складений співробітниками СДСБЕЗ Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, в якому зафіксовано факт зберігання відповідачем продукції у складських приміщеннях за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 42 Б, що свідчить про незвільнення відповідачем складських приміщень.
Предметом позову є стягнення 41783,75 грн., з яких 6560 борг по орендній платі за період жовтень-листопад 2005 р. та 35223,75 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди за період з грудня 2005 р. по 01.01.2008 р.
Як з'ясував суд апеляційної інстанції, 01.12.2005 р. сторони у справі уклали договір № 63/2 (який не стосується даного предмету спору), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування офісне приміщення загальною площею 43 м2 і складське приміщення загальною площею 35 м2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська, 42 Б (а.с. 8-10).
Відповідно до п. 2.1 договору № 63/2 приміщення вважається переданим орендареві в оренду з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. На виконання п. 2.1 договору № 63/2 сторони 10.12.2005 р. підписали акт приймання-передачі приміщень.
Господарський суд першої інстанції зазначив, що об'єктом договору оренди №63/2 стало офісне приміщення площею 43 м2, яке було об'єктом оренди за договором № 63/1. Разом з тим, складське приміщення площею 35 м2, яке було об'єктом оренди за договором № 63/2 є іншим складським приміщенням, ніж те, що було об'єктом договору оренди № 63/1.
Суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 604 ЦК України, відхилив доводи відповідача про те, що у зв'язку з укладенням договору оренди № 63/2 відбулась новація.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що договір № 63/1 припинив свою дію 01.12.2005 р. у зв'язку з закінченням строку на який його укладено ( ч. 2 ст. 291 ГК України), а відтак спростував доводи суду першої інстанції, що офісні приміщення перебували у користуванні відповідача на підставі договору № 63/1 з 04.01.2005 р. до 10.12.2005 р. (дата передачі приміщення в користування за актом приймання-передачі приміщення за договором № 63/2).
Місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 7042,96 грн. орендної плати, оскільки у позові позивач просив стягнути 6560 грн. боргу з орендної плати. Відтак, правомірним є висновок суду апеляційної інстанції про зміну рішення в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 6560 грн. боргу з орендної плати.
Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити борг та звільнити приміщення, однак приміщення не було звільнено. Зазначені обставини підтверджуються і висновком СДСБЕЗ Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, з якого вбачається, що відповідач продовжував ними користуватись до 25.12.2007 року.
Згідно п. 2.2 договору № 63/1 відповідач зобов'язався у разі розірвання чи іншого припинення дії договору протягом одного календарного місяця повернути позивачу приміщення. Повернення приміщення повинно оформлятись актом приймання-передачі приміщення.
Відповідач умови договору щодо повернення орендованих за договором оренди №63/1 складських приміщень не виконав, а відтак зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки за користування складськими приміщеннями у розмірі 34451,40 грн. (розрахунок збитків перевірено судами попередніх інстанцій).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно частково змінив рішення суду в частині стягнення боргу з орендної плати та розподілу судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Водночас, суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що складські приміщення орендовані за договором оренди № 63/1 повернуто 01.12.2005 р., оскільки суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів.
Наданий скаржником акт приймання-передачі приміщень № 1 від 01.12.2005 р. (акт не підписано позивачем) відхиляється судом касаційної інстанції, адже він не був наданий судам попередніх інстанцій, а посилання скаржника щодо неможливості надання цього акту у зв'язку з недопуском в офісні приміщення спростовується доказами наявними у матеріалах справи (а.с. 95) згідно яких 08.02.2008 р. відповідач забрав з офісного приміщення бухгалтерські документи та матеріальні цінності, тобто до моменту прийняття рішення та постанови у даній справі відповідач мав доступ до офісних приміщень, а відтак міг надати суду необхідні докази.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. у справі № 23/19 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : М. Михайлюк
Н. Мележик