08 жовтня 2008 р.
№ 13/18-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П. А. (головуючого),
Вовка І.В.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізяківські Хутори" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 року у справі № 13/18-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватцентр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізяківські Хутори" про стягнення заборгованості,
У січні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 59 380 грн., пені в сумі 1 874,03 грн., інфляційних сум 3 087,76 грн., 3% річних в сумі 351,40 грн. та відсотки за користування чужими коштами в сумі 937,07 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором № 151-07 від 25.04.2007 року з оплати за поставлену продукцію.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив розмір заявлених вимог і просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 59 380 грн., пеню в сумі 4 040,51 грн., інфляційні суми 6 226,61 грн., 3% річних у сумі 763,92 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 2 024,86 грн. та проценти за користування товарним кредитом в сумі 506,21 грн.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.04.2008 року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість 59 380 грн., пеню 4 040,51 грн., інфляційні суми 6 226,61 грн., 3% річних 763,92 грн., а в решті позову відмовлено.
Доповідач-Вовк І.В.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і
тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки № 151-07 від 25.04.2007 року, за умовами якого позивач
(постачальник) зобов'язується постачати товар у встановлений строк, а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар, а також сплатити проценти за використання товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно умовами договору.
П. 1.2 зазначеного договору встановлено, що загальна кількість та найменування товару, який підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), упаковка та маркування, ціна, строк поставки, гривнева ціна товару і її доларовий еквівалент, порядок та строк оплати, проценти користування товарним кредитом й інші умови визначаються також специфікацією.
Згідно специфікації № 1 від 25.04.2007 року загальна ціна товару без врахування відсотків за користування товарним кредитом становить 84 840 грн.
Також даною специфікацією передбачено, що попередня авансова оплата здійснюється відповідачем у розмірі 30 % загальної ціни товару, а решта 70 % ціни сплачується до 01.10.2007 року.
Поставка товару здійснюється протягом 15 робочих днів після оплати авансу.
З платіжного доручення № 68 від 28.04.2007 року вбачається, що відповідачем було здійснено передоплату в сумі 25 460 грн.
Відповідно до видаткової накладної № РН-00079/2 від 28.04.2007 року ТзОВ "Приватцентр-Агро" поставив товар на суму 84 840 грн., а ТзОВ "Мізяківські Хутори" прийняв цей товар.
Претензією від 22.10.2007 року позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати заборгованість в сумі 59 380 грн. на банківський рахунок позивача протягом п'яти банківських днів.
Ст.ст.525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки продукції в повному обсязі, а відповідач взяті на себе зобов'язання за договором з оплати прийнятої продукції виконав не належним чином і має перед позивачем спірну заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 59 380 грн., пені у сумі 4 040,51 грн., інфляційних сум 6 226,61 грн. і 3% річних у сумі 756,48 грн., з урахуванням ст. 625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов'язків з оплати прийнятої продукції за договором, й обґрунтовано задовольнив позов у цій частині.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізяківські Хутори" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.06.2008 року -без змін.
Головуючий суддя П. Гончарук
Судді І. Вовк
Л. Стратієнко