01 жовтня 2008 р.
№ 45/453
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фонду державного майна України
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року
у справі
№45/453 господарського суду міста Києва
за позовом
Приватного підприємства “Стенд Фуд»
до
Фонду державного майна України
третя особа
Міністерство праці та соціальної політики України
про
продовження договору оренди,
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідача:
Тарасова К.А. -за довіреністю від 19.05.2008р.
третьої особи:
не з'явились
Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 30.09.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2008р. (суддя С.Балац), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. (судді Ропій Л.М. -головуючий, Буравльов С.І., Капацин Н.В.), в задоволенні позову про зобов'язання відповідача продовжити договір оренди нерухомого майна відмовлено.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення і залишити позовну заяву без розгляду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує доводи скарги і просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника ПП “Стенд Фуд». При цьому колегія враховує, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії.
Розглянувши клопотання, з огляду на вищевикладене, та враховуючи, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, з врахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку щодо відхилення клопотання про відкладення розгляду скарги.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.04.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди №159 нерухомого майна, що належить до державної власності. За умовами п.2.1 договору №159 позивач (орендар) вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту передання-прийняття майна.
Договір № 159 підписаний та скріплений відтисками печаток без зазначення дат, отже підписаний у момент складення договору, акт передання-прийняття в оренду нерухомого майна складений 08.04.2004.
Пунктом 10.1 договору № 159 передбачено, що цей договір укладено строком на 11 місяців, з моменту підписання цього договору сторонами до 08.03.2005.
Згідно п. 10.5 договору № 159 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Суди зазначили, що з матеріалів справи не вбачається надсилання або вручення однієї сторони за договором іншій заяви про припинення або зміну договору № 159. Відтак, відповідно до умов п.п.10.1, 10.5 договору № 159 та норм законодавства цей договір продовжувався на тих самих умовах до 08.02.2006, 08.01.2007, 08.12.2007 та є продовженим до 08.11.2008.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що після закінчення строку дії договору - 08.12.2007, позивач продовжував користуватись орендованим майном та здійснювати оплату за оренду майна відповідачеві, суду не надано будь-яких доказів, які підтверджують направлення на адресу позивача заяв щодо припинення договору оренди протягом одного місяця -з 08.12.2007 по 08.01.2008, після закінчення терміну дії договору.
З урахуванням наведеного, вважаючи що між сторонами продовжують існувати договірні відносини щодо спірного об'єкту оренди, попередні судові інстанції вказали, що права й охоронювані законом інтереси позивача щодо продовження дії зазначеного договору не порушені, а отже й відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Вищий господарський суд України не може погодитися з переконливістю висновків судів попередніх інстанцій.
Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке, зокрема, перебуває в державній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у державній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі -Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Згідно приписів п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 27 названого Закону та ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Також, колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Спеціальною нормою ст. 17 Закону передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Наймодавець, який не бажає продовжувати договір, повинен попередити про це наймача не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії договору, після спливу якого договір найму буде вважатися поновленим на новий строк і може бути розірваний лише на загальних підставах.
Разом з тим, судами належним чином не досліджено обставини відсутності або наявності попередження орендодавцем орендаря про припинення дії договору.
При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишились заперечення відповідача та третьої особи, чим порушено принципи рівності сторін та змагальності судового процесу, передбачені статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та статтею 129 Конституції України.
Так, місцевий та апеляційний господарські суди не дали оцінку запереченням Фонду державного майна України та Міністерства праці та соціальної політики України, що орендодавець не має наміру взагалі здавати спірне приміщення в оренду, орендар порушує істотні умови договору оренди, зокрема, незаконно перепланував підвальне приміщення, здавав у суборенду частини орендованого приміщення. Разом з тим, дослідження вказаних обставин має значення для вирішення спору, виходячи з положень Закону України “Про власність» згідно пункту 2 статті 4 якого власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).
Суди, посилаючись на те, що позивач після закінчення строку дії договору (08.12.2007) продовжував користуватись орендованим майном та здійснювати оплату за оренду майна відповідачеві, не врахували, що таку плату за користування майном не можна розцінювати як згоду орендодавця на продовження договору оренди, оскільки позивач сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору.
Фонд державного майна України на підтвердження своїх доводів щодо відсутності наміру продовжувати договір оренди, до апеляційної скарги додав лист №10-16-18964 від 28.11.2007р., адресований позивачеві.
Проте, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив цей лист і не дав оцінки тій обставин, що за повідомленням Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта» ПП “Стенд Фуд» знаходиться в приміщенні Міністерства праці та соціального захисту населення України і окремо договір щодо надання послуг поштового зв'язку не укладений, тому кореспонденція, що надходить на адресу ПП “Стенд Фуд» вручається в канцелярію Міністерства праці. Суд цю обставину не врахував і не дослідив обставини можливості вручення листів, і зокрема, листа №10-16-18964 від 28.11.2007р., позивачеві. Суд не з'ясував у Міністерства праці та соціальної політики України, який є учасником процесу у даній справі, чи передавався вказаний лист позивачеві.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110, ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2008р. у справі №45/453 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький