24 вересня 2008 р.
№ 10/21
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Уліцького А.М.,
Шаргала В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів
на рішення
господарського суду Луганської області від 15.05.2008 року
у справі
№10/21 господарського суду Луганської області
за позовом
Донецького державного науково-дослідного та проектного інституту кольорових металів
до
Спільного підприємства з іспанським інвестором “Інтерсплав»
про
стягнення суми,
за участю представників сторін від:
позивача:
Мовчан П.П. -за довіреністю від 20.08.2008р.
відповідача:
Діденко С.О. -за довіреністю від 18.07.2008р.
Згідно розпорядження В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 23.09.2008р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Уліцький А.М., Шаргало В.І.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.05.2008р. (суддя Мінська Т.М.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 10000грн., річні відсотки в сумі 16465,70грн., збитки від інфляції в розмірі 46854,23грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1520,66грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 49,89грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Позивач в касаційній скарзі просить скасувати прийняте у справі судове рішення і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи скарги і просить рішення залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Всесоюзним науково-дослідним і проектним інститутом вторинних ко льорових металів “ВНДІПвторкольормет», правонаступником якого є позивач (оре ндодавцем) і спільним радянсько-іспанським підприємством “Інтерсплав», назва якого згідно свідоцтва № 016246 від 17.09.2007р. Спільне підприємство з іспанським інвестором “Інтерсплав» (орен дарем) в січні 1991 року укладено договір оренди. Сторонами також було підпи сано ряд додаткових угод до даного договору.
Строк оплати передбачено п.2.2. договору в редакції додаткової угоди №6/2000 від 02.06.2000р., а саме: “Платіжні доручення на перерахування платежів до бюджету і орендодавцю подаються орендарем установам банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно виставленого орендодавцем рахунку».
Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №7/2002, яка підписана орендо давцем 08.07.2002р., а орендарем підписана без зазначення дати, передбачено, що за порушення строків перерахування орендної плати, передбачених пунктом 2.2. договору, орендар сплачує орендодавцю, крім суми боргу (з урахуванням індексу ін фляції за весь час прострочення платежу), пеню в розмірі подвійної облікової став ки НБУ, що діє на момент оплати пені за кожен день прострочення платежу, а також відшкодовує спричинені орендодавцю збитки.
В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2 ст.613).
За умовами договору оплата орендної плати здійснюється згідно виставленого орендодавцем рахунку, розмір орендної плати не є постійним, він щомісячно змінюється. При цьому з договору не вбачається, що розмір орендної плати самостійно обраховується відповідачем. Відтак, суди дійшли висновку, що ненадіслання позивачем рахунку із зазначенням розміру орендної плати відстрочує виконання зобов'язання відповідачем.
Суд першої інстанції встановив факт отримання відповідачем рахунків позивача за січень та лютий 2007р. лише 16.04.2007р.
Також при обрахуванні строків оплати цілком правильно застосовано приписи ст.254 ЦК України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що 3% річних за прострочення оплати за січень-жовтень 2007р. становить 16465,70грн.
Також місцевий господарський суд, виходячи з умов договору, встановив, що за вказане прострочення сума пені складає 88746,39грн.
Водночас місцевий господарські суди на підставі статті 233 Господарського кодексу України зменшив розмір пені, зумовивши її розмір ступенем виконання боржником зобов'язання, погашенням боргу до порушення провадження у даній справі.
Відповідно до зазначеної норми, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Оскільки поняття “надмірно» є оціночним, а оцінка доказів та переоцінка обставин справи судом касаційної інстанції суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про зменшення розміру пені.
Також суд першої інстанції здійснив розрахунок втрат позивача від інфляції і встановив, що розмір цих втрат складає 117614,99грн. Однак, враховуючи межі позовних вимог (заяву про зміну розміру позовних вимог), суд стягнув заявлені до відшкодування збитки від інфляції в розмірі 46854,23грн.
Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині відмови у позові щодо стягнення штрафу, що передбачений ч.2 ст.231ГК України.
Так, договір сторонами укладено до набрання чинності ГК України. В силу п.5 Прикінцевих положень ГК України, положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 розділу строку, а саме до 01.01.2004р.
Як встановлено місцевим господарським судом, укладеним сторонами договором визначена інша відповідальність за порушення умов договору, у зв'язку з чим до відповідача не може бути застосована відповідальність, передбачена ч.2 ст.231 ГК України.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин, переглянуте у справі рішення місцевого господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Рішення господарського суду Луганської області від 15.05.2008 року у справі №10/21 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді А.Уліцький
В.Шаргало