07 жовтня 2008 р.
№ 8/362
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого
Н.О. Волковицької
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
відповідача
відповідача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року
у справі
№ 8/362 господарського суду Чернівецької області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірлос ЛТД"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорт-Імпорт" Буковина ЛТД
про
розірвання договору купівлі-продажу
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області звернулось до господарського суду з позовом про розірвання укладеного ним 27.06.1996р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірлос ЛТД" договору № КП-85 купівлі-продажу частки державного майна у незавершеному будівництвом магазину "Гастроном" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірлос ЛТД" у п'ятиденний термін після набрання судовим рішенням законної сили повернути об'єкт приватизації за актом приймання-передачі Чернівецькій обласній раді (в редакції заяви від 03.03.08р., а.с.94).
Позовні вимоги вмотивовано порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу, а саме невиконання договірних зобов'язань в частині закріплення земельної ділянки в постійне користування, забезпечення збереження протягом 5 років профілю діяльності, кількості робочих місць, створення безпечних та нешкідливих умов праці, що є підставою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації згідно статті 25 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Ухвалою суду від 28.04.2004р. до участі у справі в якості відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Експорт-Імпорт" Буковина ЛТД, у якого на даний час знаходиться спірне майно.
Відповідачі відхилили позов, вказавши на виконання покупцем умов договору купівлі-продажу, та на перебування об'єкта продажу на час розгляду справи в стані незавершеного будівництва, без введення його в експлуатацію. Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Експорт-Імпорт" Буковина ЛТД заявлено про пропущений позивачем строк позовної давності для звернення з даним позовом, зміну ступені готовності об'єкта, що унеможливлює виділення державної частки -предмету договору.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.03.2008р. (суддя Паскарь А.Д.) у задоволенні позову відмовлено; судове рішення вмотивовано відсутністю передбачених законодавством, в тому числі частиною 8 статті 28 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», підстав для розірвання договору купівлі-продажу, доводи про порушення договору є недоведеними та суперечать матеріалам справи; відзначено, що умови договору, невиконання яких вказано підставою звернення з позовом, стосуються розпорядження майном після введення його в експлуатацію, а не періоду перебування в стадії незавершеного будівництва.
Також судом вказано, що спірний об'єкт знаходиться у володінні іншого відповідача, жодних вимог до якого позивач не висунув.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. (судді: Кузь В.Л. - головуючий, Городечна М.І., Юркевич М.В.) рішення господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Апеляційним господарським судом зазначено, що право власності на спірне майно на момент звернення з позовом на підставі судового рішення набуло Товариство з обмеженою відповідальністю "Експорт-Імпорт" Буковина ЛТД, вимог до якого не заявлялось; предметом договору купівлі-продажу була частина державного майна у незавершеному будівництвом магазині "Гастроном", визначена у грошовій сумі, відтак вимога повернути об'єкт приватизації є безпідставною.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статей 33 та 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки про зміну складу та вартості об'єкту приватизації, законне набуття права власності на даний об'єкт іншою юридичною особою не ґрунтуються на матеріалах справи.
Відповідачі не направили відзив на касаційну скаргу, сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з реалізацією органом приватизації державного майна свого права на дострокове розірвання договору купівлі-продажу частки державного майна у незавершеному будівництвом магазині "Гастроном" з огляду на невиконанням, на його думку, покупцем умов договору купівлі-продажу.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало з'ясувати взаємні зобов'язання сторін за договором та наявність чи відсутність обставин, що, згідно умов договору та законодавства України, що регулює порядок придбання державної власності, є підставами для дострокового розірвання договору купівлі-продажу державного майна в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.06.1996р. позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірлос" було укладено договір № КП-85 купівлі-продажу частки державного майна у незавершеному будівництвом магазині "Гастроном", розташованого по вул. Руській,280-А м. Чернівці; відповідно до умов договору право власності на придбане майно набуто покупцем 03.09.1996р. -в день підписання акта приймання-передачі об'єкта.
Умовами договору купівлі-продажу визначено обов'язки покупця, в тому числі зберігати протягом 5 років профіль основної діяльності та кількість робочих місць щодо незавершеного будівництвом магазину, здійснювати заходи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища, вирішити питання про закріплення земельної ділянки за викупленим об'єктом в постійне користування.
Судами встановлено, що за наявними у підприємстві технічної інвентаризації відомостями станом на 02.04.2007р. відсоток готовності вбудовано-прибудованих приміщень магазину "Гастроном" складає 98%, тобто, на момент звернення з позовом його не введено в експлуатацію.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначали, про їх безпідставність, оскільки позивач не довів порушення покупцем умов договору від 27.06.1996р., що були б підставою для розірвання цього договору: не доведено зміну профілю об'єкта з магазину на будь-що інше, зменшення кількості робочих місць порівняно до штатного розпису.
Звертаючись з даним позовом про розірвання договору, укладеного 27.06.1996р., позивач покликався на регулювання даних правовідносин положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна", до статті 27 якого з 20.03.1997р. включено частину 5, що передбачає можливість розірвання чи визнання недійсним договору купівлі-продажу приватизованого майна в разі невиконання іншою стороною зобов'язань згідно договору у визначені строки.
Вимоги до договору купівлі-продажу приватизованого об'єкта визначено частиною 2 статті 27 вказаного Закону; водночас частиною 3 цієї ж статті визначено правові підстави, на яких має знаходитися земельна ділянка під приватизованим об'єктом у покупця. Доводи позивача про необхідність оформлення покупцем права постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться під приватизованим об'єктом, правомірно відхилено судами, як такі, що суперечать законодавству України.
Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок кожної зі сторін надати належні та допустимі докази у підтвердження позовних вимог та їх заперечень.
Перевіривши виконання покупцем його зобов'язань згідно умов договору купівлі-продажу частки державного майна у незавершеному будівництвом магазині "Гастроном", суди дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність доказів порушення цільового використання об'єкта, зменшення кількості робочих місць.
Судами правомірно відхилено доводи позивача про допущені покупцем порушення в зв'язку з невикористанням майна за цільовим призначенням через не введення приміщення в експлуатацію, оскільки відповідні зобов'язання зі строком їх виконання не передбачено договором купівлі-продажу.
Відмовляючи у задоволенні викладених позовних вимог, апеляційний та місцевий господарські суди застосували до спірних правовідносин законодавство з питань приватизації, дослідили зміст договору купівлі-продажу та виконання договірних зобов'язань відповідачем, на підставі чого дійшли висновку про відсутність підстав для розірвання договору.
Посилання скаржника на порушення судами норм матеріального права не спростовують висновків оскаржуваних судових актів, що встановлюють відсутність договірних та законодавчих підстав для розірвання договору купівлі-продажу.
Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, проаналізували зобов'язальні правовідносини сторін та дійшли законних та обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги спростовуються вище викладеним та виходять за межі повноважень, наданих касаційній інстанції, оскільки ґрунтуються на оцінці обставин справи апеляційним та місцевим судом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає прийняту у справі постанову такою. що відповідає нормам матеріального права; підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2008р. у справі № 8/362 господарського суду Чернівецької області та рішення господарського суду Чернівецької області від 03.03.2008р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач