10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"30" вересня 2008 р. Справа № 2/35-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Іскра Л.О., довіреність від 01.08.08р.,
від відповідача: Куций Р.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-
будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "23" квітня 2008 р. у справі № 2/35-08 (суддя Мельник П.А.)
за позовом Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління
"Вінницяліфт", м.Вінниця
до Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №12",
м.Вінниця
про стягнення 55718,70грн. заборгованості,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.04.2008р. у справі № 2/35-08 в задоволені позову Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно- будівельне управління "Вінницяліфт" до Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 12" про стягнення 55718,70 грн. - відмовлено.
Стягнуто з позивача на користь відповідача 5570,00 грн., пов'язаних з відшкодуванням витрат на адвокатські послуги .
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити судовий акт в частині стягнення судових витрат, поклавши всі судові витрати на відповідача.В судовому засіданні представник позивача уточнив зміст апеляційної скарги, пояснивши, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в цілому.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що місцевий господарський суд зробив висновок, що позивач зобов'язаний був уточнити у відповідача, за який період останнім були перераховані кошти. Вважають, що такий висновок порушує законні права та інтереси позивача, оскільки відповідач вказав, згідно з яким договором проводить розрахунки, а тому для позивача періодом погашення заборгованості був час, на момент якого діяв даний договір.
Скаржник вважає, що суд, відмовивши в позові ДП СРНУ «Вінпицяліфт», надав перевагу інформації, що містилась у призначенні платежу платіжного доручення, а не інформації, що містилась у банківських виписках, необґрунтовано зробив висновок про те, що у цій ситуації встановлена вина позивача.
Також суд першої інстанції необґрунтовано вирішив на підставі ст. 49 ГПК України покласти судові витрати на правову допомогу адвоката не на відповідача, а на позивача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням обставин справи. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду змінити, з підстав наведених у скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні його представник заперечив проти апеляційної скарги та надав пояснення щодо обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи, просить залишити дане рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У березні 2007р. в господарський суд Вінницької області звернулось ДП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" з позовом до МКП "Житлово-експлуатаційна контора №12" про стягнення з останнього 55718,70грн. заборгованості за договором № 512 про тимчасову передачу ліфтового обладнання в безкоштовне користування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідача відповідно до договору № 512 від 31.12.2002р. на підставі актів виконаних робіт за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 55718,70 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2002р. між МКП ЖЕК-12 (ЖЕК) та ДП ВАТ "Укрліфт" СРБУ "Вінницяліфт" (Управління) була укладена угода про тимчасову передачу ліфтового обладнання у безкоштовне користування № 512 (а.с. 8).
Предметом угоди сторони визначили, що ЖЕК (відповідач) надає, а Управління (позивач) отримує в безкоштовне тимчасове користування ліфтове обладнання для подальшого його технічного обслуговування та ремонту, а також зберігання вказаного обладнання в житлових будинках, що належать ЖЕКу.
Згідно з п. 4.1. вищевказаного договору сторони обумовили, що в кінці кожного поточного місяця ЖЕК підтверджує Управлінню акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості, розрахованої на основі розпорядження.
На виконання умов договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 129753,80 грн., що підтверджується оформленими належним чином актами приймання-передачі виконаних робіт з 01.01.2004р. по 31.12.2004р. (а.с.12-14).
Відповідно до платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 167295,10 грн. за період з 01.01.2004р. по 31.12.2004р., з надлишком коштів в сумі 37443,96 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що у позивача з відповідачем відповідно до договору № 512 були договірні відносини з 31.12.2002р. і станом на 01.01.2004р. у МКП ЖЕК-12 існувала заборгованість в розмірі 93260,00 грн. за надані роботи з ремонту та технічного обслуговування ліфтів у 2003 році.
Таким чином, з перерахованих коштів відповідача в сумі 167295,10 грн., позивач зарахував 93260,00 грн. в погашення заборгованості за 2003 рік, а решту коштів в розмірі 74035,10 грн. за роботи, виконані у 2004 році, відтак, виходячи із загальної суми виконаних робіт у розмірі 129753,80 грн., залишок заборгованості за виконані роботи у 2004 році становить 55718,70 грн.
Претензію № 171 від 04.10.2007р. з вимогою сплатити залишок боргу за виконані роботи на суму 55718,70 грн., відповідач залишив без задоволення.
З наведених обставин господарський суд Вінницької області відмовив позивачу в стягненні з відповідача заборгованості в розмірі 55718,70 грн.
Судова колегія апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, зазначає наступне.
Спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем щодо оплати виконаних робіт.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги,що 31.12.2002р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №512 про тимчасову передачу ліфтового обладнання у безкоштовне користування, відповідно до п.2.1. 1 якого передбачалось погашати заборгованість за технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем по мірі надходження коштів із бюджету та погашення заборгованості населення за користування житлом у будинках, обладнаних ліфтами. Сторони обумовили припинення дії угоди закінченням строку,на який її було укладено (п.5.1), що відповідає положенням 1 ст.604 ЦК України.
Доказів укладення іншої угоди сторонами (ч.2 ст.604 ЦК УКраїни) суду не надано.
Проте, сторонами не було вчинено дій, які б свідчили про фактичне припинення виконання зобов'язань за угодою.
Відповідач, вважаючи відносини за договором № 512 такими,що продовжуються, в період з січня по грудень 2004 року за виконанні роботи перерахував позивачу 167295,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями МКП "ЖЕК-12" за 2004 рік, наданими у справу, в яких у призначенні платежу відповідачем зазначено оплату за ремонт та технічне обслуговування ліфтів згідно з договором б/н від 03.01.2002 року за січень-грудень 2004 року. За вказаний період відповідачем було сплачено позивачу за 2004 рік у повному обсязі, крім того надмірно - 37 443,96 грн.
Віднесення позивачем перерахованих йому коштів на загальну суму 93 260,00 грн. в рахунок погашення боргу, що мав місце станом на 01.01.2004 року, суд вважає помилковим,оскільки позивач самостійно змінив призначення коштів, перерахованих йому відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, позовні вимоги стосуються періоду стягнення боргу за виконані роботи , визначеного самим позивачем з 01.01.2004р. до 31.12.2004р. В обгрунтування позовних вимог надано акти виконаних робіт саме за цей період і розрахунок суми боргу (а.с.7,т.1) за січень-грудень 2004р. На думку суду апеляційної інстанції, такий розрахунок не може вважатися обгрунтованим, оскільки помилково включає суму боргу за попередній період (дебетове сальдо станом на 01.01.2004р.- 97657,80грн.).
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Обґрунтовуючи заяву від 23.04.2008р. про відшкодування позивачем витрат на послуги адвоката, відповідач надав суду договір-доручення про надання правової допомоги від 06.12.2007р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 528 від 11.12.2006р. та квитанцію № 31 від 23.04.2008р. на суму 5570,00 грн. (а.с. 193-195).
Отже, місцевий господарський суд цілком правомірно прийняв рішення про задоволення заяви та стягнув з ДП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт" на користь МКП ЖЕК-12 понесені витрати.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відтак, всупереч нормам ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не надав суду доказів в обґрунтування стягнення 55718,70 грн.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу спростовуються вищевказаним, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.04.2008р. є законним і обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", відсутні.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 квітня 2008року у справі №2/35-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Вінницяліфт", м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №2/35-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук 4.прим.:
1-в справу;
2-позивачу;
3-відповідачу;
4-в наряд.