Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
07.10.2008
Справа №2-29/7698-2008А
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський», м. Євпаторія.
До відповідача - Управління агропромислового розвитку Сакської районної державної адміністрації, м. Саки.
Про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов'язання виконати певні дії.
Суддя О.І. Башилашвілі
Секретар судового засідання В.В. Романів
Від позивача - Данілін А.Ю., від 03.03.08, представник, довіреність у справі.
Від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Управління агропромислового розвитку Сакської районної державної адміністрації про визнання та скасування рішення Управління агропромислового розвитку Сакської районної комісії від 22.11.2007р. та зобов'язання включити ТОВ «ВС Євпаторійський» в реєстр сільськогосподарських підприємств, які мають право на частину компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва.
Заявою від 18.08.2008р. позивач змінив предмет позову на просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління агропромислового розвитку Сакської районної державної адміністрації про відмову у виплаті часткової компенсації вартості мінеральних добрів ТОВ «ВС Євпаторійський» вказаного у листі № 01-6/427 від 22.11.2007р. та зобов'язати Управління агропромислового розвитку Сакської районної державної адміністрації включити ТОВ «ВС Євпаторійський» в реєстр сільськогосподарських підприємств, які мають право на частину компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва ТОВ «ВС Євпаторійський».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у включення його в реєстр сільськогосподарських підприємств, які мають право на частину компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на відсутність підстав для задоволення позову. Вважає, що спірне рішення цілком обґрунтовано оскільки, позивач не представив правовстановлюючі документи на земельну ділянку яка знаходиться в його користуванні, тоді як Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів державного бюджету, що виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва» від 9 лютого 2007 р. N 182, передбачено обов'язкову наявність такого документу у підприємства, яке бажає отримати частину компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, та після закінчення яких, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд -
22 листопада 2007 року позивач звернувся до Управління агропромислового розвитку Сакської районної державної адміністрації із заявою про забезпечення компенсаційних виплат вартості придбаних в 2007 році мінеральних добрив вітчизняного виробництва.
Рішенням Управління агропромислового розвитку від 22.11.07р. ТОВ "ВС Євпаторійський" відмовлено у виплаті часткової компенсації вартості мінеральних, добрив вітчизняного виробництва на підставі відсутності документів підтверджуючих право користування земельною ділянкою.
Позивач посилається на те, що відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», цілісним майновим комплексом, як об'єктом оренди визнається господарський об'єкт із завершеним циклом виробництв продукції (робіт, послуг) з наданим йому земельною ділянкою на якому він розміщений. У зв'язку з чим, позивач вважає, що на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу виникає і право користування земельною ділянкою, що підтверджує, неправомірність рішення Сакськой районної комісії про відмову у виплаті часткової компенсації.
Позивач посилається на те, що разом із своєю заявою до відповідача, він додав: договір оренди цілісного майнового комплексу та статут.
Однак, суд не може погодитися з позицією позивача та вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2007 р. N 182 затверджений «Порядок використання у 2007 році коштів державного бюджету, що виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва» (далі Порядок).
Так, пунктами 1,2 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм використання у 2007 році коштів у сумі 150 млн. гривень, передбачених Мінагрополітики у державному бюджеті за програмою "Бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва, в тому числі часткова компенсація вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва", які спрямовуються на часткову компенсацію вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва (далі - бюджетні кошти).
Компенсації підлягає вартість мінеральних добрив вітчизняного виробництва (далі - добрива), закуплених для використання у власному виробництві сільськогосподарськими підприємствами у період з 1 січня по 1 грудня 2007 року. Розміри компенсації наводяться у додатку 1 до цього Порядку.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що заяву про компенсацію вартості добрив за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку мають право подавати до комісії сільськогосподарські підприємства незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, що закупили добрива, крім тих підприємств, що визнані банкрутами, проти яких порушено справу про банкрутство, що перебувають в стадії ліквідації або мають прострочену більше як півроку заборгованість перед державним і місцевими бюджетами (податкові платежі, позички тощо) та Пенсійним фондом України.
До заяви сільськогосподарські підприємства додають завірені належним чином копії документів, що підтверджують придбання добрив, зокрема платіжного доручення або розрахункового чека, видаткової накладної, а також довідок відповідних органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України щодо відсутності (наявності) заборгованості за податковими зобов'язаннями та платежами до Пенсійного фонду України, зазначеними в абзаці першому цього пункту, документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, а також письмове зобов'язання сільськогосподарського підприємства повернути у місячний строк до бюджету отримані бюджетні кошти у разі встановлення контролюючими органами факту їх незаконного одержання та/або нецільового використання (у разі неповернення коштів у зазначений строк нараховується пеня у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний день прострочення).
При цьому в разі виявлення зазначених фактів такому сільськогосподарському підприємству припиняється надання будь-якої державної підтримки протягом цього та трьох наступних бюджетних періодів.
Суд встановив, що позивач не представив відповідачу що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, татки документи позивач також не представив суду.
Відповідно до ст.125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Стаття 126 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Зі змісту наведених норм вбачається, що ні договір оренди цілісного майнового комплексу, ні статут підприємства не є правовстановлюючими документами, що підтверджують право користування землею.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що позивач не представив відповідачу усі документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2007 р. N 182 «Про затвердження Порядок використання у 2007 році коштів державного бюджету, що виділяються для часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва», то у останнього і не було підстав для включення позивача до реєстру сільськогосподарських підприємств, які мають право на частину компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
Вступна та резолютивна чистини постанови оголошені - 07.10.2008р.
Повний текст постанови оформлений та підписаний - 13.10.2008р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 152, п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.