"20" лютого 2012 р. м. Київ К-45948/09
Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
при секретарі Кравченко В.О.
за участю представників
позивача Співака О.О.
відповідача Березового Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009
у справі № 7/96 (22-а-20734/08)
за позовом Публічного акціонерного товариства (правонаступника Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»)
до 1. Державної податкової адміністрації в Київській області,
2. Державної податкової адміністрації України
про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПА в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0, від 26.01.2007 № 0000423210/1, податкові повідомлення-рішення від 14.11.2006 № 0000433210/0, від 26.01.2007 № 0000433210/1, рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 06.04.2007 № 3370/6/25-0115 в частині залишення в силі податкових повідомлень-рішень від 26.01.2007 № 0000423210/1 та № 0000433210/1. В решті позову відмовлено.
ДПА в Київській області та ДПА України подали касаційні скарги, якими просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20.02.2012 здійснено заміну позивача у справі - Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства у зв'язку зі зміною типу та найменування підприємства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2012 прийнято відмову Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»від позову у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової адміністрації в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0 та від 26.01.2007 № 0000423210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 14.11.2006 № 0000433210/0 та від 26.01.2007 № 0000433210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 в частині скасування і визнання протиправними даних податкових повідомлень-рішень скасовано та закрито провадження у справі в цій частині на підставі частини другої статті 112 та пункту 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг у частині, що стосується рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 06.04.2007 № 3370/6/25-0115, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі у частині вирішення спору щодо рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 06.04.2007 № 3370/6/25-0115, а також щодо податкових повідомлень-рішень від 14.11.2006 № 0000443210/0 та від 26.01.2007 № 0000443210/1 про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи нерезидента, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидента слугували висновки перевірки, зафіксовані в акті від 01.11.2006 № 28/32-111/23243188 про порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивач при виплаті на користь нерезидента доходу з джерелом його походження з України не утримував та не сплачував до бюджету з такого доходу податок.
Судові рішення у частині відмови у позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2006 № 0000443210/0 та від 26.01.2007 № 0000443210/1 про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи нерезидента суд касаційної інстанції визнає законними, оскільки суди надали правильну правову оцінку встановленим обставинами у цій частині на підставі норм законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.
Встановивши, що позивач здійснював виплату доходу на користь нерезидента - компанії «Талева Лімітед»(гонорар у сумі 7789,15 доларів США, еквівалент у гривні 41530,97 грн., сплачений на виконання зобов'язань за договором б/н від 16.10.2003), суди дійшли правильного висновку про невиконання позивачем обов'язку, передбаченого п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який полягав у тому, що позивач при виплаті доходу, передбаченого у п. 13.1 цього Закону, зобов'язаний був утримувати податок з такого доходу, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати. При цьому, виходячи із положень даної норми, за якої утримання податку при вказаних виплатах здійснюється у випадку, якщо інше не передбачено нормами чинних міжнародних угод, суди належним чином дослідили таку обставину та не встановили наявності такого договору.
Разом з тим, суди не врахували, що позовні вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень за результатами вирішення скарги не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах, оскільки таке рішення не породжує для платника податків певних правових наслідків, не спрямоване на регулювання тих чи інших відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин. Актом, який породжує для платника податків певні правові наслідки, є відповідне рішення податкового органу про визначення платежу, яке прийняте на підставі акту перевірки.
Оскільки позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішень вищестоящого контролюючого органу за результатами розгляду скарг платників податків не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати судові рішення у цій частині та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2006 № 0000443210/0 та від 26.01.2007 № 0000443210/1 про визначення позивачеві податкових зобов'язань з податку на доходи нерезидента залишити без змін.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 в частині визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 06.04.2007 № 3370/6/25-0115 в частині залишення в силі податкових повідомлень-рішень від 26.01.2007 № 0000423210/1 та № 0000433210/1 скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
20.02.2012 м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
при секретарі Кравченко В.О.
за участю представника
позивача Співака О.О.
відповідача Березового Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву
Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»
про відмову від позову
у справі № /96 ( 22-а-20734/08 )
за позовом Публічного акціонерного товариства (правонаступника Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»)
до 1. Державної податкової адміністрації в Київській області,
2. Державної податкової адміністрації України
про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень - рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПА в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0 та від 26.01.2007 № 0000423210/1, від 14.11.2006 № 0000433210/0 та від 26.01.2007 № 0000433210/1, рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги від 06.04.2007 № 3370/6/25-0115 в частині залишення в силі податкових повідомлень-рішень від 26.01.2007 № 0000423210/1 та № 0000433210/1. В решті позову відмовлено.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, в яких ставиться питання про скасування оскаржених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20.02.2012 здійснено заміну позивача у справі - Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»на його правонаступника - Публічного акціонерного товариства у зв'язку зі зміною типу та найменування підприємства.
ПАТ «АЕС Київобленерго»на підставі ст. 219 Кодексу адміністративного судочинства України подало до Вищого адміністративного суду України заяву про відмову від позову у частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПА в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0, від 26.01.2007 № 0000423210/1, від 14.11.2006 № 0000433210/0, від 26.01.2007 № 0000433210/1 та закрити у зв'язку з цим провадження у справі. Посилається на те, що податковий орган відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії»від 12.05.2011 № 3320-VІ за заявою позивача списав неузгоджені грошові зобов'язання у загальній сумі 1881430,15 грн., які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень ДПА в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0, від 26.01.2007 № 0000423210/1, від 14.11.2006 № 0000433210/0 та від 26.01.2007 № 0000433210/1.
Відповідно до частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді касаційної інстанції до закінчення касаційного розгляду.
Відповідно до статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.
Зі змісту частин першої, другої та четвертої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. Суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача чи відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви про відмову від позову, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин при вирішенні справи у цій частині, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення у частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2006 № 0000423210/0, від 26.01.2007 № 0000423210/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та від 14.11.2006 № 0000433210/0, від 26.01.2007 № 0000433210/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість є незаконними з огляду на таке.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0 та від 26.01.2007 № 0000423210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 1045238,97 грн., в тому числі 696825,98 грн. основного платежу та 348412,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 14.11.2006 № 0000433210/0 та від 26.01.2007 № 0000433210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 836191,18 грн., в тому числі 557460,79 грн. основного платежу та 278730,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийнято на підставі акту перевірки від 01.11.2006 № 28/32-111/23243188 за період з 01.10.2003 по 30.06.2006.
Підставою для визначення податковим органом вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, яке полягало у включенні до складу валових витрат понаднормативні витрати електроенергії, які не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яке полягало у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість, що зумовлено тим, що понаднормативні витрати електроенергії не відносяться до валових витрат.
Скасовуючи податкові повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що п.п. 5.3-5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обмеження щодо віднесення до складу валових витрат плати за понаднормово втрачену електричну енергію не встановлено, а за вимогами п. 5.11 ст. 5 цього закону - установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платниками податку не дозволяється. Понаднормативні витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача (постачанням електроенергії), які хоча й перевищують встановлений для застосування ціни тариф, проте фактично здійснені і мають включатися до складу валових витрат.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно із п. 5.1., п.п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
З наведено випливає, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що здійснені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності - у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Ці вимоги є також обов'язковими для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом.
Визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат вважається її призначення безпосереднього використання у господарській діяльності - у підготовці, організації та веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.
У зв'язку з тим, що понесені позивачем витати у зв'язку з придбанням втраченої понад встановлені нормативи електроенергії, не належать до складу валових витрат, відповідно, суми податку на додану вартість не підлягають включенню до податкового кредиту.
Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 01.09.2009 № 21-496во09 у справі за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго»до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Беручи до уваги, що позивач скористався, наданим йому статтями 51 та 219 Кодексу адміністративного судочинства України правом відмовитися від адміністративного позову частково у суді касаційної інстанції до закінчення касаційного розгляду справи, такі дії позивача не суперечать закону та не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів, суд касаційної інстанції не вбачає перешкод для прийняття відмови позивача від адміністративного позову у частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2006 № 0000423210/0, від 26.01.2007 № 0000423210/1, та від 14.11.2006 № 0000433210/0, 26.01.2007 № 0000433210/1. При цьому вважає за правильне скасувати незаконні судові рішення у частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування таких податкових повідомлень-рішень та закрити провадження у справі у даній частині відповідно до вимог частини другої статті 112 та пункту 2 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 112, 157, 219, 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Прийняти відмову Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго»від позову у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової адміністрації в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0 та від 26.01.2007 № 0000423210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 14.11.2006 № 0000433210/0 та від 26.01.2007 № 0000433210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 в частині скасування і визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Державної податкової адміністрації в Київській області від 14.11.2006 № 0000423210/0 та від 26.01.2007 № 0000423210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 14.11.2006 № 0000433210/0 та від 26.01.2007 № 0000433210/1 про визначення ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго»податкового зобов'язання з податку на додану вартість скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло