"02" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/35297/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року
у справі № 2а-14118/10/2070
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -позивач, ФОП ОСОБА_1)
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова (надалі -відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова )
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова , в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, ставить питання про скасування податкових повідомлень-рішень №0000661702/0, №0000661702/1, №0000661702/2, №0000661702/3, №0000671702/0, №0000671702/1, №0000671702/2, №0000671702/3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті відповідачем спірне податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки викладені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевіркою вірно встановлено неправомірне застосування позивачем спрощеної системи оподаткування в 1 кварталі 2010 року, у зв'язку з чим його було переведено на загальну систему, у зв'язку з чим позивач повинен був подавати декларації з ПДВ за звітний період, а тому рішення позивача винесені з дотриманням всіх норм чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в період з 14.05.2010 року по 04.06.2010 року проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт №2926/17-211/НОМЕР_1 від 09.06.2010 року.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення:
- №0000661702/0 від 22.06.2010 року, №0000661702/1 від 06.09.2010 року, №0000661702/2 від 18.11.2010 року, №0000661702/3 від 14.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 3102,75грн.;
- №0000671702/0 від 22.06.2010 року, №0000671702/1 від 06.09.2010 року, №0000671702/2 від 18.11.2010 року, №0000671702/3 від 14.01.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 81777,6грн., в тому числі: за основним платежем -59373грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -22404,6грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачеві на підставі його заяв від 13.03.2009 року та 10.12.2009 року було видане свідоцтво про сплату єдиного податку від 26.03.2009 року, термін дії з 01.04.2009 року до 31.12.2009 року, термін дії продовжено з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Висновками перевірки встановлено, що в 2009 році обсяг виручки позивача за календарний рік склав 600103,0грн. (в тому числі 107722грн. - валовий доход за 1кв., 492381,0грн. - обсяг виручки за 2-4кв. 2009 року), що перевищує граничний обсяг виручки 500000грн., який дозволено для подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному, тобто 2010 році, чим порушив ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».
З наведеної норми вбачається, що реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім вимог, встановлених Указом Президент України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до вимог статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що відповідачем правомірно прийняті спірні повідомлення-рішення.
Згідно з п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Крім того, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малою підприємництва», у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиною податку.
Відповідно до вимог ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»лише за умови додержання приписів цього Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, несплата податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиною податку розмірам, визначеним Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
З наведених обставин вбачається, що позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування.
У зв'язку з переведенням ФОП ОСОБА_1 на загальну систему оподаткування, чистий доход визначено по акту перевірки в 1 кварталі 2010 року як різниця між валовим доходом та валовими витратами, встановленими за актом перевірки. Перевіркою встановлено, що в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»та п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу привело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 3102,75грн. (податок з доходів фізичних осіб розрахований згідно з п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
На підставі викладеного вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 3102,75грн., що зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях -рішеннях ДПІ у Френзенському районі м.Харкова №0000661702/0 від 22.06.2010 року, №0000661702/1 від 06.09.2010 року, №0000661702/2 від 18.11.2010 року, №0000661702/3 від 14.01.2011 року.
Відповідно до вимог чинного законодавства суб'єкта малого підприємництва може обрати загальну чи спрощену систему оподаткування. Одночасне застосування загальної та спрощеної систем оподаткування не передбачено ні Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ні іншими нормативно-правовими актами.
Що стосується нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у січні-березні 2010 року необхідно зазначити, що на підставі заяви ФОП ОСОБА_1 свідоцтво платника ПДВ було анульовано за власним бажанням платника. В заяві про анулювання реєстрації платника ПДВ вказано п.п.«в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.2 ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».
У відповідності до п.п.«в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстрація (платника податку на додану вартість) діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
З зазначених норм чинного законодавства вбачається, що у позивача відсутнє право застосовувати у 2010 році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а тому не мав права на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у зв'язку з тим, що він є платником єдиного податку.
Результатами перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»не подано декларації з податку на додану вартість за січень-березень 2010 року, а згідно з виписками банку, надходження коштів від продажу товару в даному періоді становить: січень 2010 року - 42548,0грн., лютий 2010 року - 119038,0грн., березень 2010 року - 135280грн. Встановлено заниження обсягу поставки на 296866грн. та відповідно податкових зобов'язань на суму 59373,20грн., чим порушено п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, Закону України «Про податок на додану вартість».
Отже, податкові повідомлення -рішення №0000661702/0 від 22.06.2010 року, №0000661702/1 від 06.09.2010 року, №0000661702/2 від 18.11.2010 року, №0000661702/3 від 14.01.2011 року та №0000671702/0 від 22.06.2010 року, №0000671702/1 від 06.09.2010 року, №0000671702/2 від 18.11.2010 року, №0000671702/3 від 14.01.2011 року прийняті ДПІ у Френзенському районі м.Харкова з дотриманням вимог чинного законодавства України та вимог ч.3 ст.2 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ______________________Н.Є. Маринчак
Судді: ______________________М.І. Костенко
______________________Є.А. Усенко
Суддя Н.Є. Маринчак