"08" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/68253/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Степашко О.І.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:Ярмака М.М.,
відповідача:Баришнікова А.О.,
прокуратури:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р.
у справі № 2а-2572/10/1470
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод «Екватор»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві,
за участю прокуратури Миколаївської області
про визнання неправомірними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство «Завод «Екватор», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Завод «Екватор»(надалі -позивач, ПАТ «Завод «Екватор») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві), за участю прокуратури Миколаївської області про визнання неправомірними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2011 р. (суддя -Т.О. Гордієнко), у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.О. Алєксєєв, судді: А.І. Бітов, І.Г. Ступакова) скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 00013536/0 від 18.12.2009 р.; відмовлено ВАТ «Завод «Екватор»у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві по встановленню завищення ВАТ «Завод «Екватор»від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2009 року.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2009 року, за результатами якої 15.12.2009 р. складено акт № 1307/36/14308032 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пунктів 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 355 276,00 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2009 р. № 00013536/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 355 276,00 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2009 року склало 508 518,00 грн.
Податковий кредит позивача за серпень 2009 року сформований на підставі податкової накладної від 30.09.2008 р. № 454, виписаної приватним підприємством «Агроник»(надалі -ПП «Агроник»), за наслідками виконання умов договорів з надання ПАТ «Завод «Екватор»юридичних та консультаційних послуг від 09.01.2008 р., 11.02.2008 р., 18.06.2008 р., 01.08.2008 р., на загальну суму 937 191,05 грн., з якої податок на додану вартість склав 156 198,51 грн. Зазначену податкову накладну позивач отримав у 2009 році, що підтверджується даними книги «Податкові накладні відділу закупок за вересень 2009 року».
Крім того, до складу податкового кредиту за серпень 2009 року позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 352 319,80 грн., на підставі податкових накладних, виписаних Приватним підприємством «Николаев-Метторг»(надалі -ПП «Николаев-Метторг») у період з 11 по 30 грудня 2008 року, за результатами придбання в останнього товарно-матеріальних цінностей. Згадані податкові накладні позивач отримав від ПП «Николаев-Метторг»у 2009 році, що підтверджується даними книги «Податкові накладні відділу закупок за серпень 2009 року».
Підтримуючи доводи податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2009 року суд першої інстанції зазначив наступне.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009 р. у справі № 5/609/08 ПП «Агроник»ліквідовано. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.09.2009 р. у справі №«5/178/09 ліквідовано ПП «Николаев-Метторг». Інформацію про порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури було оголошено в офіційному друкованому засобі газеті «Голос України».
Разом з тим, позивач всупереч приписів пункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не вимагав від своїх контрагентів податкові накладні, та отримав їх у серпні 2009 р., коли ПП «Агроник»було ліквідовано, а відносно ПП «Николаев-Метторг»здійснювалась ліквідаційна процедура.
З огляду на викладене, суд першої інстанції у мотивувальній частині зазначив про сумнівність походження податкових накладних, отриманих товариством, та відповідно незаконності формування, на підставі них, податкового кредиту, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилася з таким висновком суду першої інстанції щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, господарські правовідносини, на підставі яких виписувалися контрагентами позивача податкові накладні виникли до виключення ПП «Агроник»та ПП «Николаев-Метторг»з Єдиного державного реєстру.
Крім того, відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за № 208/4429 (надалі -Положення), реєстрація платника на додану вартість діє до дати її анулювання. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру платників податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 25.2.1 пункту 25 Положення органи державної податкової служби приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість за наявності відповідних підтвердних документів, зокрема, судового рішення про анулювання податкової реєстрації.
Відповідно до підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.
Як вбачається з акта перевірки, відповідач підтвердив, що анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість ПП «Агроник»відбулося 24.02.2009 р., а ПП «Николаев-Метторг» 10.08.2009 р. Тобто, на момент виписування позивачу податкових накладних, зазначені приватні підприємства також мали статус платників податку на додану вартість.
А відтак, посилання податкового органу на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009 р. та від 29.09.2009 р., якими ліквідовано контрагентів позивача не може змінювати порядок оподаткування господарських операцій, що здійснені до набуття ними законної сили та анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що податок на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Агроник»та ПП «Николаев-Метторг»у 2008 році, включений до складу податкового кредиту лише у серпні 2009 року, тобто після отримання вказаних накладних, що зафіксовано у книзі «Податкові накладні відділу закупок за вересень 2009 року». Факт розрахунку позивача з контрагентами у 2008 році за отримані товари та послуги відповідачем не заперечується.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковий кредит позивача був сформований у відповідності до чинного на той час законодавства.
Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення забезпечує повний захист прав позивача, та не потребує визнання протиправними дій податкового органу щодо встановлення завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2009 року на суму 508 518,00 грн.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, доводи податкового органу, наведені у касаційній скарзі не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 р. у справі № 2а-2572/10/1470 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Степашко О.І.
Суддя А.М. Лосєв