"02" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/27342/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремполімер»
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року
у справі № 2а-5844/10/1670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремполімер»(надалі -позивач, ТОВ «Кремполімер»)
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі -відповідач, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У листопаді 2010 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень №000536/1503/0/1918 від 18.06.2010 року та №000536/1503/1/2865 від 07.09.2010 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про податок на додану вартість»позивач стверджує, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобов'язання.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2011року, в задоволенні позовних вимоги відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що податковим органом доведена правомірність прийняття спірного повідомлення-рішення, як того вимагає ч.2 ст.71 КАС України.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року, а справу направити на новий розгляд.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Кремполімер»є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 18.06.2004 року, 27.11.2004 року та 05.07.2005 року. З податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік вбачається, що позивач самостійно нараховував орендну плату згідно з зазначеними договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік в розмірі 28452,56 грн.
Контролюючим органом було проведено в період з 03.06.2010 року по 08.06.2010 року документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з питання правильності нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку згідно податкової декларації за 2008 рік та договорів оренди земельної ділянки, за результатами якої складено акт № 2796/15-227/32141668 від 09.06.2010 року.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
З зазначеного акту вбачається, що позивачем порушено статті 21 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю на загальну суму 29223,22 грн.
За результатами зазначеного порушення відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000536/1503/0/1918 від 18.06.2010 року, яким ТОВ «Кремполімер»визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 43834,89грн, в тому числі за основним платежем -29223,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -14611,67 грн.
Вказане порушення виникло внаслідок того, що орендна плата по договором оренди земельної ділянки комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % від грошової оцінки землі.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі»визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Стаття 7 зазначеного Закону передбачає, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.
За результатами розгляду вказаної скарги відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000536/1503/1/2865 від 07.09.2010 року, яким ТОВ «Кремполімер»визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 43834,89грн., в тому числі за основним платежем -29223,22 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -14611,67 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що статтею 14 Закону України «Про систему оподаткування»передбачено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»(ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
З копій договорів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що сплачував орендну плату у 2008 році за землі згідно податкової декларації за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до договорів оренди землі від 16.06.2004 року та 27.11.2004 року у розмірі 1,5 % від грошової оцінки та відповідно до договору оренди землі від 05.07.2005 року - 1 % від грошової оцінки.
Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14 Закон України «Про плату за землю»).
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що розміри податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності орендовані позивачем є меншими, ніж визначено за результатами перевірки, оскільки при заповненні податкових декларацій платником податку невірно визначено розмір орендної плати, чим порушено вимоги Закону України «Про оренду землі».
При винесенні спірного повідомлення-рішення відповідач посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року внесено зміни до частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (набули чинності з 01.01.2008 року), згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»
відповідно до Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому зміни до частини 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі»того ж змісту повторно були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 03.06.2008 року і набули чинності 04.06.2008 року.
Підводячи підсумок наведених норм законодавства суд приходить до висновку, що з 01 січня 2008 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
Посилання позивача на те, що розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди не знайшли свого підтвердження, оскільки орендна плата є формою податку на землю, справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства, сплата обов'язкових платежів, до яких віднесено і плату за землю (ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування») не може залежати від умов договору.
Стаття 67 Конституції України вказує на те, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, закріплює саме обов'язок, а не зобов'язання.
Підводячи підсумок викладених вище обставин колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.
За таких обставин, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремполімер»- залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 січня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ______________________Н.Є. Маринчак
Судді: ______________________М.І. Костенко
______________________Є.А. Усенко
Суддя Н.Є. Маринчак