20 грудня 2011 року м. Київ К-26122/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року по справі № 7/187-2007 (22а-5285/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява»
до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської
області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Грифсканд-Свалява»(далі -позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі -відповідач, орган податкової служби) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2007 року № 301-2300/33519248-4273, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі -ПДВ) на 65480 грн.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2007 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року по справі № 7/187-2007 (22а-5285/08) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов товариства задоволено. Визнано недійсним спірне податкове повідомлення -рішення.
Судове рішення апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного адміністративного суду орган податкової служби подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, вважаючи незаконним, та залишити в силі постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.10.2007 року, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.
У касаційні скарзі відповідач, зокрема, зазначає, що однією з обов'язкових підстав бюджетного відшкодування є сплата податкових зобов'язань усіма учасниками фінансово - господарської діяльності по ланцюгу до виробника.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що органом податкової служби була проведена невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності товариства з правових відносин з ПП ОСОБА_7 за період з 24.10.2006 року по 25.02.2007 року, за результатами якої складено акт від 13.07.2007 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 8.1 ст. 1 та ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97), а саме завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2007 року на 65480 грн.
Підставою для такого висновку стали дані зустрічних перевірок постачальників позивача по господарській операції з проведення земляних робіт на майданчику для будівництва складських приміщень, розрахунки по яким слугували підставою для формування товариством податкового кредиту ПДВ у сумі 65480 грн.
В ході проведення таких перевірок органами державної податкової служби було встановлено, що безпосередній виконавець земляних робіт -ПП ОСОБА_7 не був постачальником будівельних матеріалів, які використовувалися для підготовки будівельного майданчика товариства. Таким, зокрема, виступало приватне підприємство «Тріол»(ІІ ланка по ланцюгу постачання), яке рiшенням Господарського суду Кіровоградської області вiд 04.11.2004 року визнано банкрутом.
На підставі вказаного акту органом податкової служби прийнято спірне податкове повідомлення -рішення.
При цьому, судами встановлено, що під час проведення відповідачем позапланової перевiрки, товариством надано акт прийому-передачi виконаних робiт за жовтень-грудень 2006 року вiд ПП ОСОБА_7 на загальну суму 542810,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90468,50 грн.), в якому зазначено, що ПП ОСОБА_7 виконував землянi роботи: зняття рослинного грунту, завезення гравiю 4000 куб.м., трамбування та планування на будiвельному майданчику пiд «Складське приміщення»площею 3060 кв.м. в м. Свалява, вул. Менделєєва, 1.
Позивачем проведено попередню оплату ПП ОСОБА_7 згiдно договору пiдряду вiд 06.10.2006 року № 71, що підтверджено наступними платiжними дорученнями: вiд 24.10.2006 року № 1048 на суму 30000 грн.; вiд 08.12.2006 року № 3 на суму 120000 грн.; вiд 13.12.2006 року № 9 на суму 80000 грн. (за виконання земляних робiт); вiд 20.12.2006 року № 1285 на суму 200000 грн.; вiд 14.02.2007 року № 1484 на суму 112810,97 грн. Всього на суму 542810,97 грн. (в т.ч. ПДВ 90468,50 грн.).
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спеціальним законом, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон № 168/97. Тому при визначенні податкового кредиту з ПДВ та порядку визначення суми бюджетного відшкодування слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків, бюджетного відшкодування і не суперечать спеціальному Закону.
Задовольняючи позовні вимоги товариства, суд апеляційної інстанції у цій справі керувався положеннями п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, яким визначено порядок відшкодування з Державного бюджету України від'ємного значення суми податку, що підлягає сплаті, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (роботі, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, тобто надмірно сплаченого податку, та строки проведення таких розрахунків.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону - бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.7 ст. 1 цього ж Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно положення пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
З аналізу вище наведених норм вбачається, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті останнього в ціні товару.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за поставлений товар (роботи, послуги), зокрема суму ПДВ, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність віднесення Товариством до податкового кредиту зазначеної суми ПДВ -правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Також, з положень пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97 вбачається, що у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до державного бюджету України.
Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття свого рішення.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області відхилити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 року по справі № 7/187-2007 (22а-5285/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
О.І. Степашко
Т.М. Шипуліна
Суддя О.В. Карась