"10" січня 2012 р. м. Київ К/9991/41338/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Шипуліної Т.М.
в порядку письмового провадження розглянувши касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноперекопської районної державної адміністрації на постанову Красноперекопського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 24.03.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009
у справі № 2а-21//0112
за позовом ОСОБА_5
до Управління праці та соціального захисту населення Красноперекопської районної державної адміністрації
треті особи: Міністерство праці та соціального політики України
Міністерство праці та соціального політики Автономної Республіки Крим
Державного казначейство України
про визнання дії та бездіяльності відповідача неправомірними, зробити перерахунок та стягнення шкоди
ОСОБА_5 у січня 2009 року звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Красноперекопської районної державної адміністрації про визнання дії та бездіяльності відповідача неправомірними, зробити перерахунок та стягнення шкоди.
Постановою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 24.03.2009 позовні вимоги задоволені частково.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 постанову суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, в скарзі просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, а позовні вимоги залишити без задоволення.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 має дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ними трирічного віку.
Фактично допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці як особі, що здійснює фактичний догляд за дітьми, виплачувалась відповідачем у 2007 році у порядку та у розмірі, установленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Пунктом 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію частини першої статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»було зупинено на 2007 рік.
Абзацом третім частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто, з 27.11.2007 року позивач мав право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на час звернення з даним позовом до адміністративного суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за 2007 рік.
Відповідно до ст. 13 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»( в редакції яка діяла до 01.01.2008р.) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до Розділу 2 Закону “Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” (ЗУ № 107), п. 23, у Законі України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у статті 13, слова "не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" були виключені та частина перша статті 15 була викладена в такій редакції:
"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень";
Пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" були викладений у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року 50 відсотками, з 1 січня 2009 року 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців".
Згідно п. 24 Закону України № 107 у Законі України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” статті 40-44 виключені.
Таким чином, з 01.01.2008 року існує норма закону відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", функції по виплаті допомоги по догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.
Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року № 57.
Відповідно до цієї постанови з 1.01.2008 року і застрахованим і незастрахованим особам допомогу сплачують УПСЗНи.
За Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 "Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення, зокрема пункти 24-34 розділу 11”Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік”.
Тобто ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є чинною, але також є чинними й вказані норми Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик.
При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Постанови КМУ № 32 від 16 січня 2007р. у 1 кварталі 2007р. виплачував спірну допомогу за рахунок субвенцій , що перераховувалися УПСЗН на рахунки Фонду, а починаючи з 2-го кв. 2007 року, не здійснює виплату допомоги. З цього часу страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
З прийняттям змін у законодавстві, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, Фонд з квітня 2007року вже не виконує функції щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до 3 трьох років застрахованим особам. Спірна допомога виплачується за рахунок держави і саме держава узяла функцію такі виплати здійснювати.
Правові норми Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” в редакції Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” у часі прийняті пізніше за ст. 43 Закону № 2240, вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги і джерела фінансування цих виплат, а тому аналізуючи викладені обставини, враховуючи що законодавством функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, судова колегія вважає необхідним в даному випадку застосовувати і щодо застрахованих осіб і щодо незастрахованих осіб положення про розмір спірної допомоги, які визначені лише ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
Порушень цієї норми з боку відповідача у 2008р. колегією суддів Вищого адміністративного суду України не встановлено, а тому вимоги позивача щодо виплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років протягом 2008р. є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Згідно статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»в 2009 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка передбачена Законами України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»призначається і здійснюється у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 № 1751 „Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми"), а саме, у розмірі, що дорівнює різницю між 75 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень, є правомірними, оскільки суми нараховувались відповідачем у частині 2009 року правомірно та відповідно до законодавства, яке передбачає ці виплати.
З урахуванням викладеного, у судів першої та апеляційної інстанцій не було законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно і правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права -судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Красноперекопського міськрайонного суду Автономної республіки Крим від 24.03.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Красноперекопської районної державної адміністрації, треті особи: Міністерство праці та соціального політики України, Міністерство праці та соціального політики Автономної Республіки Крим, Державного казначейство України відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.О. Федоров
СуддіГ.К.Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
Т.М.Шипуліна