"20" грудня 2011 р. м. Київ К-16756/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 року по справі № 2а-4676/08(22-а-990/09)
за позовом Прокурора Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6
до Приватного підприємства «Корал і К»правонаступником, якого є
Приватне підприємство «Райдуга»
про визнання недійсними угод, господарських зобов'язань та податкових
накладних,
Прокурор Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області звернувся до суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 та Приватного підприємства «Корал і К»правонаступником, якого є Приватне підприємство «Райдуга»про визнання недійсними угод на підставі ст. 207 ГК України, як таких, що суперечать інтересам держави та суспільства та податкових накладних.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 року у даній справі позов задоволено, визнано недійсними угоди укладені між відповідачами.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 року по справі № 2а-4676/08(22-а-990/09) постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2008 року скасовано, провадження у даній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції орган податкової служби подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що вказану ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між відповідачами у лютому -серпні 2005 року було укладено в усній формі договори купівлі -продажу, за якими ПП «Корал і К»продало продукцію СПД-ФО ОСОБА_6
Директором ПП «Корал і К»ОСОБА_7 28.01.2005 року була втрачена печатка, після чого ні вона, ні засновник підприємства ОСОБА_8 не мали відношення до укладення угод.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.07.2006 року засновника підприємства ОСОБА_8 визнано непричетним до господарської діяльності ПП «Корал і К», а також будь-яких угод, укладених з використанням втраченої печатки підприємства з 28.01.2005 року.
На думку органу податкової служби вказані угоди є недійсними у зв'язку з невідповідністю їх вимогам чинного законодавства та вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.
Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.
Разом з тим, органи державної податкової служби, вказані в аб. 1 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
З огляду на вищевикладене та згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання угод недійсними.
Також, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо закриття провадження у справі і в частині позовних вимог про визнання недійсними податкових накладних з огляду на наступне.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз положень п. 8 ст. 3, ч. 4 ст. 50, ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позов лише у випадках, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ні Законом України «Про прокуратуру» не передбачено повноважень органів державної податкової служби, а також право органів прокуратури в інтересах органів державної податкової служби на звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними податкових накладних, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується суд касаційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що такі вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та правомірно в цій частині закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином ухвалене по справі судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення апеляційної інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 року по справі № 2а-4676/08(22-а-990/09) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
О.І. Степашко
Т.М. Шипуліна
Суддя О.В. Карась