"14" грудня 2011 р. м. Київ К/9991/36334/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і стягнення недоплаченої пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, -
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними і стягнення недоплаченої пенсії.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 25 листопада 2010 року, позов ОСОБА_5 задоволено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 25 листопада 2010 року було скасовано, а позов ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на час спірних правовідносин був працюючим пенсіонером та звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, однак, відповідач зробив перерахунок пенсії, з яким позивач не погодився.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.1 ч. 2ст. 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Згідно зі статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що її призначає і виплачує.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду лише 20 жовтня 2010 року, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що ОСОБА_5 було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом, а позов ОСОБА_5 залишено без розгляду, касаційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Лиска