"21" лютого 2012 р. м. Київ К-51889/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицький О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Дядьковецької сільської ради Рівненського району Рівненської області (далі -Дядьковицька сільська рада), третя особа - ОСОБА_5 про визнання рішень неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року,
У вересні 2008 року ОСОБА_4 у Рівненському районному суді Рівненської області пред'явила позов до Дядьковицької сільської ради, третя особа -ОСОБА_5 про визнання рішень ради недійсними, зобов'язання вчинення певних дій.
В обґрунтування позовних вимог вказала на те, що ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2007 року затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_5 в цивільній справі про розподіл майна подружжя.
Згідно з цією ухвалою у її власність перейшло рухоме та нерухоме майно, зокрема, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 рівненського району Рівненської області. Право власності на цей об'єкт нерухомого майна вона зареєструвала у встановленому порядку.
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,49 га, яка після оформлення права власності на будинок перейшла в її користування.
Для приватизації земельної ділянки вона звернулася із заявою від 14 квітня 2008 року до Дядьковицької сільської ради.
Рішенням відповідача від 21 травня 2008 року № 248 їй було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в АДРЕСА_1 загальною площею 0,15 га та пунктом 4 даного рішення було відмовлено у наданні земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з тим, що рішенням ради від 30 грудня 2003 року № 122 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5
10 червня 2008 року вона повторно звернулася до Дядьковицької сільської ради з заявою про надання земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства, але рішенням відповідача від 14 липня 2008 року № 268 їй було повторно відмовлено.
Вважає відповідач прийняв рішення від 21 травня 2008 року № 248 та від 14 липня 2008 року № 268 у частині щодо відмови у наданні їй земельної ділянки площею 0,34 га без дотримання вимог чинного законодавства, що потягло за собою перешкоди у реалізації нею права на отримання земельної ділянки загальною площею 0,49 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області.
Просила:
- визнати неправомірним пункт 4 рішення Дядьковицької сільської ради від 21 травня 2008 року № 248 в частині відмови ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1;
- визнати неправомірним рішення Дядьковицької сільської ради від 14 липня 2008 року № 268 про розгляд заяви ОСОБА_4 про надання земельної ділянки;
- визнати частково недійсним рішення Дядьковецької сільської ради від 30 грудня 2003 року № 122 в частинні надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,49 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5;
- зобов'язати Дядьковицьку сільську раду у термін, передбачений законодавством, прийняти рішення про надання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянку площею 0,34 га в АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано частково недійсним рішення Дядьковицької сільської ради від 30 грудня 2003 року № 122 про надання земельної ділянки ОСОБА_5 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,49 га.
Визнано недійсним пункт 4 рішення Дядьковицької сільської ради від 21 травня 2008 року № 248 в частині відмови ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області.
Визнано недійсним рішення Дядьковицької сільської ради від 14 липня 2008 року № 268 “Про розгляд заяви ОСОБА_4”
Зобов'язано Дядьковицьку сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_4 з приводу надання їй земельної ділянки площею 0,34 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2008 року скасовано, а провадження у справі -закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням вимог процесуального права.
Просить, його скасувати та залишити в силі постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2008 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4, виходив з того, що даний спір не відноситься до категорії публічно-правових спорів, а є спором про право і не підлягає вирішенню в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Колегія суддів не погоджується з правовою позицією апеляційного суду з таких підстав.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 цього ж Кодексу надано визначення справи адміністративної юрисдикції. Так справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору в ній є правомірність рішень органу місцевого самоврядування, пов'язаних з земельними відносинами. Будь-яких позовних вимог, які підлягають вирішенню у порядку іншого, не адміністративного судочинства, позивачем не заявлено.
Отже, за суб'єктним складом та за змістом спірних правовідносин ця справа підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, спір, за вирішенням якого позивач звернувся до адміністративного суду, є публічно-правовим і підлягає вирішенню відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції не виконав вказаних вимог процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню, а справа -направленню до суду апеляційної інстанції для нового розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа -ОСОБА_5 про визнання рішень недійсними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.