"21" лютого 2012 р. м. Київ К-51940/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівГашицького О.В.
Мороз Л.Л.
провівши у письмовому порядку касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до прокурора Ленінського району м. Севастополя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суд від 12 жовтня 2009 року,
У квітні 2009 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді м. Севастополя пред'явив позов до прокурора Ленінського району м. Севастополя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії.
Просив визнати неправомірною бездіяльність прокурора Ленінського району м. Севастополя Карпєєва А.М. при розгляді його заяви від 07 квітня 2009 року “Про злочин -рішення судді апеляційного суду м. Севастополя Птициної В.І., завідомо неправосудної ухвали судді від 30 березня 2009 року “Про залишення без розгляду апеляції” у справі № 22ц-363/09; заяви від 11 квітня 2009 року “Про злочин -рішення судді Апеляційного адміністративного суду м. Севастополя Кучерука О.В. завідомо неправосудної ухвали від 25 березня 2009 року “Про залишення без розгляду апеляції у справі № 2а-2889/08/2704; заяви від 28 квітня 2009 року “Про злочин -постанову судді Апеляційного суду м. Севастополя Володіної В.І., завідомо неправосудної ухвали судді від 22 квітня 2009 року у справі № 22ц-749/09”.
Також, просив зобов'язати прокурора Ленінського району м. Севастополя вчинити дії, які передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України при розгляді заяв про злочин.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04 квітня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суд від 12 жовтня 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 до прокурора Ленінського району м. Севастополя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що рішення судами ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив їх скасувати.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скар га ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Визначення поняття справи адміністративної юрисдикції надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, обов'язковими умовами віднесення справи до адміністративної юрисдикції має бути участь у ній суб'єкта владних повноважень і тільки за умов, якщо оскаржуються його дії, бездіяльність або рішення при здійсненні ним владних управлінських функцій. При оскарженні особою процесуальних дій, бездіяльності або рішення суб'єкта владних повноважень, яким є органи прокуратури чи їх посадові особи при розгляді у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України заяв про злочини, спір не підлягає розгляду у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на публічно правові справи, що належать вирішувати в порядку кримінально-процесуального судочинства, не поширюється.
Як видно з матеріалів справи, 07 квітня 2009 року, 11 квітня 2009 року та 28 квітня 2009 року ОСОБА_4 звертався до прокурора Ленінського району м. Севастополя із заявами про проведення дослідчої перевірки у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України у відношенні суддів Апеляційного суду м. Севастополя. Проте, будь-яких рішень за цими заявами, як стверджує позивач, прийнято не було.
Таким чином, предметом оскарження у цій справі є неправомірна бездіяльність посадової особи прокуратури при розгляді заяв про проведення досудового слідства та при прийнятті у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України рішення за заявою.
Порядок та спосіб повідомлення заявників про прийняте рішення визначається статтею 99 Кримінально-процесуального кодексу України.
Також у Кримінально-процесуальному кодексі України містяться правові норми, згідно з якими дії органів досудового слідства щодо порушення або відмови у порушенні кримінальних справ, порядку їх розслідування, а також дії прокурора при здійснені нагляду за дотриманням органами досудового слідства законів при проведенні досудового слідства, можуть бути оскаржені, у тому числі й у судовому порядку.
Вимог про визнання неправомірними рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій, не пов'язаних з вирішенням питання про порушення кримінальної справи, позовна заява ОСОБА_4 не містить.
Отже, дана справа за своїм суб'єктним складом і характером спірних правовідносин хоча й підпадає під визначення, яке надане у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, але не підлягає розгляду адміністративними судами в порядку, визначеному вказаним процесуальним законом, оскільки розгляд таких справ Кримінально-процесуальним кодексом України віднесений до повноважень загального суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню, а провадження у справі, яке відкрите за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, -закриттю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 04 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суд від 12 жовтня 2009 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до прокурора Ленінського району м. Севастополя про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Гашицький О.В.
Мороз Л.Л.