20 лютого 2012 року м. Київ К-31478/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010
у справі №2а-10042/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт-Газ»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
про визнання нечинним рішення та акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.11.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконним акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 21.07.2009 №1764/15-3 про анулювання реєстрації ТОВ «Стандарт-Газ»(код ЄДРПОУ 32553974) як платника податку на додану вартість. В іншій частині вимог відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем складено Акт №1764/15-3 від 21.07.2009 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Стандарт-Газ», індивідуальний номер 325539726555, свідоцтво №37640486, на підставі абзацу третього пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 №757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»та підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість, оскільки органом державної податкової служби виявлено факт виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов'язання, обсяг яких за оподатковуваними операціями перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується довідкою від 21.07.209 №1799/15-3, а також протягом періоду з 01.03.208 по 01.04.2009 подає податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Водночас, дата виникнення права платника податку на податковий кредит регулюється пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підстави та порядок проведення органами державної податкової служби України позапланових виїзних перевірок встановлюється статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а випадки, при яких відбувається анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, визначені у пункті 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».
За змістом пункту 11.4 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком.
Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених підпунктами «а»- «ґ»цього пункту.
Так, згідно з підпунктом «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Згадані у наведеній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.
Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, порушення платником податку правил податкового обліку з податку на додану вартість можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої цим Законом та іншими законами з питань оподаткування, але не тягнуть за собою права податкового органу анулювати свідоцтво про реєстрацію такого платника податку.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оскаржуваного акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
Суддя Л.В. Ланченко