"14" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/21033/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про визнання відмови неправомірною та зобов'язання провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 на ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2010 року, постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, -
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишено без змін ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2010 року про залишення адміністративного позову без розгляду та скасовано постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 03 грудня 2010 року і прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судові рішення суду попередніх інстанції та прияти нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах касаційної скарги, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи захворювання, яке пов'язано з ліквідацією аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову та здійснення перерахунку та виплати пенсії, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з підвищенням її розміру у 2,5 рази, згідно вимог постанови КМ України № 1293 від 27 грудня 2005 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Право вибору пенсійних виплат пенсіонером передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Як вбачається з матеріалів справи 06.02.2009 року позивачу на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної Виконавчої служби головного управління юстиції у Луганській області та виконавчого листа № 2-а-2545/08 відповідно рішенню суду здійснено перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 встановлений обов'язок Пенсійного Фонду України збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 вищевказаного Закону: - у 3,5 рази - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; - у 2,5 раза - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Збільшення розміру пенсії здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Частиною 2 вказаної Постанови встановлено, що: 1) мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 540 гривень, II групи - 500 гривень, III групи - 467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 440 гривень, II групи - 400 гривень, III групи - 370 гривень.
Зазначена Постанова № 1293 від 27.12.2005 року набула чинності з 01.01.2006 року.
Отже, так як аналіз вказаного нормативно-правового акту свідчить про одноразовість його застосування, і ніяких вимог щодо системності або періодичності підвищення пенсій, призначених на підставі ст.54 Закону №796 Постанова №1293 не містить, то вимоги позивача про перерахунок державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням вищевказаних положень Постанови Кабінету Міністрів України безпідставні.
Також колегія суддів погоджується із застосуванням наслідків пропуску строку звернення позивача до суду, так як не встановлені підстави для поновлення пропущеного строку, а посилання позивача на вимоги 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (чинного на час звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, в межах касаційної скарги, повністю погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді
Суддя О.Ф. Ситников