"15" лютого 2012 р. м. Київ К-17473/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М.,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
за участю:
представника відповідача -Хижниченка Є.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2008 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року
у справі № А27/512-07
за позовом Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління № 104 «Стальконструкція»Відкритого акціонерного товариства «Дніпростальконструкція»
до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
про скасування податкових повідомлень -рішень та зобов'язання вчинити дії, -
Дочірнє Дніпродзержинське спеціалізоване управління № 104 «Стальконструкція»Відкритого акціонерного товариства «Дніпростальконструкція»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську (далі -відповідач) про визнання податкового боргу по податку на додану вартість, що станом на 01 жовтня 2044 року складає 761649,42 грн., крім того пеня у сумі 23557,51 грн., таким, що добровільно та самостійно позивачем не сплачений понад 1095 днів; внесення змін до особового рахунку позивача по податку на додану вартість, відобразивши у обліковій картці відповідного особового рахунку по податку на додану вартість списання зазначеного податкового боргу, по якому минув строк позовної давності; скасування оспорюваних в межах справи податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим органом за нормами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції пояснень до позовної заяви від 17 березня 2008 року за вих. № 17/03-08).
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2008 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 24 листопада 2004 року № 15/224/10/26937, від 20 січня 2005 року № 15/224/10, від 24 березня 2005 року № 15/224/1671600/10/7435, від 24 березня 2005 року № 15/224/1661600/10/7434, від 17 травня 2005 року № 15/224/2411600/10/11915, від 01 липня 2005 року № 0003012301/0/21661, від 13 вересня 2005 року № 15/224/10/32262, від 20 січня 2006 року № 15/224/91600/10/681, від 27 березня 2006 року № 1811600/0/9424/10/15-119, від 17 квітня 2006 року № 2041600/0/11040/10/15-119, від 28 квітня 2006 року № 0001552301/0/12167, від 28 квітня 2006 року № 0001542301/0/12166, від 24 травня 2006 року № 14905/0/3111600/10/15-119, від 16 червня 2006 року № 3291600/0/17473/10/15-119, від 15 серпня 2006 року № 25122/0/10-119, від 09 листопада 2006 року № 176151600/0/34022/10/15-119, від 13 грудня 2006 року № 236151600/0/37444/10/15-119, від 26 грудня 2006 року № 15/224/6911600/10/50080, від 20 січня 2007 року № 151600/0/1307/15-119 і від 21 вересня 2007 року № 24915200/1/34042/10/15-219. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління № 104 «Стальконструкція»ВАТ «Дніпростальконструкція»68,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року (в редакції ухвал від 22 грудня 2008 року та від 06 липня 2009 року про виправлення описок) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано борг по податку на додану вартість, що станом на 01 жовтня 2004 року у наведеному складі становить 761649,42 грн., крім того пеня в сумі 23557,51 грн., таким, що добровільно та самостійно позивачем не сплачений понад 1095 днів та по якому минув строк позовної давності. Зобов'язано відповідача внести зміни до особового рахунку позивача по податку на додану вартість шляхом списання зазначеного податкового боргу з урахуванням пені, по яким минув строк позовної давності. Скасовано податкові повідомлення-рішення: від 24 листопада 2004 року № 15/224/10/26937 на суму 177770,22 грн., від 20 січня 2005 року № 15/224/10 на суму 160545,93 грн., від 24 березня 2005 року № 15/224/1671600/10/7435 на суму 90946,28 грн., від 24 березня 2005 року № 15/224/1661600/10/7434 на суму 1018,40 грн., від 17 травня 2005 року № 15/224/2411600/10/11915 на суму 114880,69 грн., від 01 липня 2005 року № 0003012301/0/21661 на суму 71713,69 грн., від 13 вересня 2005 року № 15/224/10/32262 на суму 74589,61 грн., від 26 грудня 2005 року № 15/224/6911600/10/50080 на суму 160795,63 грн., від 20 січня 2006 року № 15/224/91600/10/681 на суму 48280,17 грн., від 27 березня 2006 року № 1811600/0/9424/10/15-119 на суму 55555,53 грн., від 17 квітня 2006 року № 2041600/0/11040/10/15-119 на суму 48223,42 грн., від 28 квітня 2006 року № 0001552301/0/12167 на суму 124,59 грн., від 28 квітня 2006 року № 0001542301/0/12166 на суму 4592,42 грн., від 24 травня 2006 року № 14905/0/3111600/10/15-119 на суму 86458,01 грн., від 16 червня 2006 року № 3291600/0/17473/10/15-119 на суму 38858,87 грн., від 15 серпня 2006 року № 25122/0/10-119 на суму 114991,00 грн., від 09 листопада 2006 року № 176151600/0/34022/10/15-119 на суму 77611,00 грн., від 13 грудня 2006 року № 236151600/0/37444/10/15-119 на суму 65757,51 грн., від 20 січня 2007 року № 151600/0/1307/15-119 на суму 58041,03 грн., від 21 вересня 2007 року № 24915200/1/34042/10/15-219 на суму 263251,49 грн. Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2006 року № 37151600/0/27305/10/15-119 провадження у справі закрито. Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Дніпродзержинську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Дніпродзержинську були прийняті спірні податкові повідомлення -рішення, якими за порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість застосувала до позивача суми штрафних санкцій у відповідних розмірах.
Зокрема, згідно розрахунків штрафних санкцій (т.2 арк. справи 89-95, 110-120 ), об'єктом застосування штрафів за платежем: податок на додану вартість ДПІ у м. Дніпродзержинську області визначила сплачені позивачем суми згідно платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 105-155, т.2 арк. справи 1-56), в рахунок погашення узгоджених суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень -травень 2004 року, липень -грудень 2004 року, згідно договору розстрочки № 7 від 25 травня 2004 року, за 2005 рік, згідно податкового повідомлення-рішення від 01 липня 2005 року № 0003032301/0/21663, за 2006 рік, за січень -серпень 2007 року, які враховані податковим органом в погашення узгоджених, але не сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2003 -березень 2004 року, травень 2004 року -жовтень 2004 року, грудень 2004 року -грудень 2005 року, січень 2006 року - квітень 2006 року.
У зв'язку з самостійною зміною призначення платежу, визначеного платником у платіжному дорученні при здійснення розрахунків зі сплати податку на додану вартість за визначений податковий період, з метою погашення податкового боргу, який виник у попередні податкові періоди, ДПІ у м. Дніпродзержинську продовжувала обліковувати у особовій картці Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління № 104 «Стальконструкція»ВАТ «Дніпростальконструкція»податковий борг з податку на додану вартість, який станом на 01 жовтня 2004 року становив 761649,42 грн., крім того пеня 23557,51 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що застосування до платника податку штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»можливе лише у тому випадку, коли платник сплачує з порушенням строку саме узгоджену суму податкового зобов'язання, а не у разі самостійної зміни податковим органом призначення платежу. При цьому суд також виходив з того, що дії податкового органу щодо погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості без огляду на призначення платежу, визначене платником податку у платіжному документі, є правомірними та узгоджується з положеннями пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим відсутні підстави для внесення змін до облікової картки Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління № 104 «Стальконструкція»ВАТ «Дніпростальконструкція»з податку на додану вартість.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, у зв'язку з чим податковий орган зобов'язаний був відобразити у обліковій картці позивача з податку на додану вартість податковий борг, що станом на 01 жовтня 2004 року становив 761649,42 грн., крім того пеня у сумі 23557,51 грн., таким, що добровільно та самостійно позивачем не сплачений понад 1095 днів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено абзацом 1 підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
З огляду на викладене, суди апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 24 листопада 2004 року № 15/224/10/26937 на суму 177770,22 грн., від 20 січня 2005 року № 15/224/10 на суму 160545,93 грн., від 24 березня 2005 року № 15/224/1671600/10/7435 на суму 90946,28 грн., від 24 березня 2005 року № 15/224/1661600/10/7434 на суму 1018,40 грн., від 17 травня 2005 року № 15/224/2411600/10/11915 на суму 114880,69 грн., від 01 липня 2005 року № 0003012301/0/21661 на суму 71713,69 грн., від 13 вересня 2005 року № 15/224/10/32262 на суму 74589,61 грн., від 26 грудня 2005 року № 15/224/6911600/10/50080 на суму 160795,63 грн., від 20 січня 2006 року № 15/224/91600/10/681 на суму 48280,17 грн., від 27 березня 2006 року № 1811600/0/9424/10/15-119 на суму 55555,53 грн., від 17 квітня 2006 року № 2041600/0/11040/10/15-119 на суму 48223,42 грн., від 28 квітня 2006 року № 0001552301/0/12167 на суму 124,59 грн., від 28 квітня 2006 року № 0001542301/0/12166 на суму 4592,42 грн., від 24 травня 2006 року № 14905/0/3111600/10/15-119 на суму 86458,01 грн., від 16 червня 2006 року № 3291600/0/17473/10/15-119 на суму 38858,87 грн., від 15 серпня 2006 року № 25122/0/10-119 на суму 114991,00 грн., від 09 листопада 2006 року № 176151600/0/34022/10/15-119 на суму 77611,00 грн., від 13 грудня 2006 року № 236151600/0/37444/10/15-119 на суму 65757,51 грн., від 20 січня 2007 року № 151600/0/1307/15-119 на суму 58041,03 грн., від 21 вересня 2007 року № 24915200/1/34042/10/15-219 на суму 263251,49 грн.
У зв'язку з тим, що дії податкового органу щодо погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості без огляду на призначення платежу, визначене платником податку у платіжному документі, є неправомірними, суд апеляційної інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що податковий орган зобов'язаний був відобразити у обліковій картці позивача з податку на додану вартість податковий борг, що станом на 01 жовтня 2004 року становив 761649,42 грн., крім того пеня у сумі 23557,51 грн., таким, що добровільно та самостійно позивачем не сплачений у строк, встановлений підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто понад 1095 днів, шляхом внесення змін до особового рахунку Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління № 104 «Стальконструкція»Відкритого акціонерного товариства «Дніпростальконструкція»по податку на додану вартість.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині закриття провадження у справі, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга -без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ Г.К. Голубєва
_____________________ А.М. Лосєв
Суддя Л.І. Бившева