"15" лютого 2012 р. м. Київ К-18208/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М.,
секретар судового засідання Подолянко Р.О.,
за участю:
представника позивача -Корнієнка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року
у справі № 9/64
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»
до Державної податкової інспекції у місті Чернівці
про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень, -
Відкрите акціонерне товариство «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2007 року № 000362152/0, № 000361152/0, № 000358152/0 (з урахуванням заяви від 21 червня 2007 року).
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 15 серпня 2007 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість та податку на прибуток № 000362152/0, № 000361152/0, № 000358152/0 від 23 лютого 2007 року визнано нечинними у повному обсязі. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»судові витрати (державне мито) в сумі 3,40 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року постанову Господарського суду Чернівецької області від 15 серпня 2007 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ «Чернівецька пересувна механізована колона № 76», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року та залишити в силі постанову Господарського суду Чернівецької області від 15 серпня 2007 року.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Чернівці провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість та по податку на прибуток, за результатами якої було складено акт № 828/15-1 від 20 лютого 2007 року.
В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у порушенні граничного терміну сплати суми узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток (граничний строк 22 квітня 2002 року) та податку на додану вартість (граничний строк 01 січня 2003 року).
23 лютого 2007 року ДПІ у м. Чернівці на підставі акта перевірки прийняла податкові повідомлення -рішення № 000361152/0 та № 000362152/0, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9000,00 грн. та у розмірі 9485,50 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 20 % в сумі 1800,00 грн. та в розмірі 50% в сумі 4742,75 грн. відповідно.
23 лютого 2007 року ДПІ у м. Чернівці на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення -рішення та № 000358152/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21853,00 грн. застосувала до позивача суму штрафних санкцій в розмірі 50% в сумі 10926,50 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом було порушено вимоги підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки штрафні санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень були застосовані після спливу 1095 днів.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що положення підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо строків давності поширюються лише на визначення податкових зобов'язань та не стосуються застосування штрафних санкцій.
Однак погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Отже, штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до платника податків у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення, яке, виходячи із вимог пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) є повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, належать до податкових зобов'язань, які згідно пункту 1.2 статті 1 вказаного Закону, є зобов'язаннями платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом.
Така позиція узгоджується і з приписами пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), за якими у випадку не сплати у встановлений строк самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в адміністративному чи судовому порядку податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) останнє визнається податковим боргом.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується суд касаційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податковий орган при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень порушив вимоги підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки визначив податкове зобов'язання зі штрафних санкцій за межами строку давності у 1095 днів.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Враховуючи вищевикладене, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду Чернівецької області від 15 серпня 2007 року.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернівецька пересувна механізована колона № 76»задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2008 року скасувати, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 15 серпня 2007 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ Г.К. Голубєва
_____________________ А.М. Лосєв