"23" лютого 2012 р. м. Київ К-36955/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Лиски Т.О.,
Мойсюка М.І.,
Штульман І.В. (доповідач), -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Київському районі міста Сімферополь Автономної Республіки (далі -АР) Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги дітям війни, за касаційною скаргою УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року, -
встановив:
У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивував тим, що він відноситься до категорії «діти війни»і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна допомога йому не виплачувалась, просив відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим здійснити відповідні перерахунки з 01.01.2006р.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2009р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим щодо ненарахування ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 04.12.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»протиправною. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 04.12.2007р. по 31.12.2007р. у розмірі 124,53грн. щомісячно, за період з 22.05.2008р. по 31.06.2008р. у розмірі 96,20грн. щомісячно, за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р. у розмірі 96,40грн. щомісячно, за період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. у розмірі 99,60грн. щомісячно. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.1 розділу IV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6, -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
А тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд про те, що в 2006 році ніяких перешкод для нарахування доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не існувало, є помилковим.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни 2007 рік», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.п.2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з ухваленням Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та п.п.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, а тому УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. повинне було нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим наполягало на відмові у задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
За приписами ч.2 ст.99 КАС України (у редакції чинній на час звернення із позовом до адміністративного суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Таким чином, ОСОБА_4 мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., але враховуючи те, що позивач звернувся до суду за захистом порушених його прав 04.12.2008р. та не довів поважності причин пропуску ним строку для звернення до суду, то відповідно до приписів ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, на застосуванні яких наполягав відповідач, судом правомірно відмовлено позивачеві у вимогах про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 03.12.2007р. включно.
Разом з тим, ухвалюючи рішення суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про зобов'язання УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату державної соціальної допомоги, тоді як позивачеві призначена пенсія за віком, і він має право на підвищення до пенсії, а не на державну соціальну допомогу.
Також, суд першої інстанції безпідставно обрав такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим доплати до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати.
На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.
Крім того, слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Київському районі міста Сімферополь АР Крим.
Слід звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим -задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2009 року -скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги дітям війни задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 04 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополь Автономної Республіки Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і провести відповідні виплати за період з 04 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
С у д д і: (підписи)