"23" лютого 2012 р. м. Київ К-23377/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Лиски Т.О.,
Мойсюка М.І.,
Штульман І.В. (доповідач), -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Кегичівському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, за касаційною скаргою УПФ України в Кегичівському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року, -
встановив:
У серпні 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до УПФ України в Кегичівському районі Харківської області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни»і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну державну соціальну допомогу. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених її прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. і зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки у розмірі 2733,30грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2008р. позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в Кегичівському районі Харківської області нарахувати на користь ОСОБА_4 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 735,30грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2009р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2008р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Зобов'язано УПФ України в Кегичівському районі Харківської області нарахувати ОСОБА_4 доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. у розмірі 742,65грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ України в Кегичівському районі Харківської області посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.1 розділу IV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6, -у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни 2007 рік», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з ухваленням Конституційним Судом України 09.07.2007р. рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому, УПФ України в Кегичівському районі Харківської області повинне було нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. і до 31.12.2007р., оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»діяв до указаної дати.
Скасовуючи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2008р. апеляційний суд вірно встановив, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про зобов'язання УПФ України в Кегичівському районі Харківської області здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату державної соціальної допомоги, тоді як позивачеві призначена пенсія за віком, і вона має право на підвищення до пенсії, а не на державну соціальну допомогу.
Разом з тим, вирішуючи спір апеляційний суд, як і суд першої інстанції, безпідставно обрали такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з УПФ України в Кегичівському районі Харківської області доплати до пенсії в конкретно визначеній грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої доплати.
При цьому суди не врахували те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою судів залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачеві, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Кегичівському районі Харківської області.
Крім того, слід звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір прожиткового мінімуму на 2007 рік було затверджено ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Отже, не беруться до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області -задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року -скасувати.
Постановити нове рішення по справі, яким позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кегичівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням здійснених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
С у д д і: (підписи)