Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
22 лютого 2012 р. № 2-а- 348/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі:
представника позивача - Платіциної О.Г.,
представника відповідача - Байбак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Буд-центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач - Приватне підприємство «Буд-центр» (надалі - ПП «Буд-центр»), звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000201810; скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000211810.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.06.2011 року фахівцем Чугуївської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Буд-центр», за результатами якої складено акт №487/1810/33430186 від 08.06.2011 року. З порушеннями зазначеними в акті перевірки позивач не погоджується та вважає, що прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення - рішення № 0000201810 та № 0000211810 від 29.06.2011 року є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, на його думку, ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за травень 2008 року у розмірі 16666,67 грн. та за грудень 2008 року у розмірі 120643,75 грн. згідно з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманих податкових накладних, виписаних субпідрядником відповідно до вимог п.7.2 ст. 7 даного Закону. Позивач також зазначив, що всі субпідрядні роботи, виконані ТОВ «Електроспецтех», у подальшому використані ним в рамках своєї господарської діяльності, а саме, в подальшому здані основному замовнику, що підтверджено договорами та актами приймання виконаних робіт. Позивач вважає, що посилання в акті перевірки на нікчемність всіх угод укладених ТОВ «Електроспецтех» з його контрагентами є помилковим, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Електроспецтех» здійснено у повній відповідності з вимогами Цивільного кодексу України та не були визнані недійсними в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що листом №5858/7/23-03-12 від 03.12.2010 року був надісланий акт документальної невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Електроспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року №3058/23-03-05/34689962 від 23.11.2010 року. В ході проведення такої перевірки встановлено відсутність придбання та поставок товарів (робіт, послуг) за весь перевіряємий період між його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а отже про нікчемність таких угод. Встановлено, що ТОВ «Електроспецтех» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, на дату складання акту перевірки у нього відсутні первинні бухгалтерські (податкові) документи, які б могли підтвердити правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період. Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Електроспецтех» мало взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності та стани відмінні від «0». Таким чином, представник відповідача вважає, що висновки викладені в акті перевірки позивача та винесені на підставі цих висновків та з урахуванням строків давнини оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ПП «Буд-центр» є діючою юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області 12.04.2005 року, ідентифікаційний код - 33430186, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ №275869, що приєднаний до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, ПП «Буд-центр» перебуває на податковому обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області (надалі - Чугуївська ОДПІ у Харківській області) та є платником податку на додану вартість з 27.04.2005 року.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем Чугуївської ОДПІ у Харківській області на підставі наказу №286 від 27.05.2011 року з врученням цього наказу та повідомлення про проведення перевірки, згідно з ст. 79, п.п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Буд-центр» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків ТОВ «Електроспецтех» за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №487/1810/33430186 від 08.06.2011 року (а.с. 12-16).
За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі ПДВ 137310 грн., а саме: за травень 2008 року - 16667 грн., за грудень 2008 року - 120644 грн.; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим був занижений податок на прибуток у загальній сумі 171638 грн., а саме; по декларації за ІІ квартал 2008 року на суму 20833 грн., по декларації за 2008 рік на суму 150805 грн.
Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до Чугуївської ОДПІ у Харківській області з запереченнями від 02.06.2011 року (а.с. 21-22).
29.06.2011 року позивачем отримано відповідь на вказані заперечення від 23.06.2011 року №5185/10/18-018, якою підтверджено правомірність висновків акту перевірки №487/1810/33430186 від 08.06.2011 року (а.с. 23-25).
29.06.2011 року на підставі зазначених висновків акту перевірки Чугуївською ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000201810, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 150805,00 грн., у тому числі за основним платежем - 120644,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30161,00 грн., та № 0000211810, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 214547,50 грн., у тому числі за основним платежем - 171638,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42909,50 грн. (а.с. 8-9).
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Харківській області (а.с. 26-28).
Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області №4553/10/25-203 від 13.10.2011 року про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 30-31).
Не погодившись з рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області №4553/10/25-203 від 13.10.2011 року, позивач звернувся до Державної податкової служби України з відповідною скаргою від 28.10.2011 року (а.с. 32-35).
Рішенням Державної податкової служби України №134516/10-2115 від 26.12.2011 року про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 37-38).
Як вбачається зі змісту акту перевірки №487/1810/33430186 від 08.06.2011 року до висновків про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток відповідач дійшов на підставі отриманого ним акту документальної невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Електроспецтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року №3058/23-03-05/34689962 від 23.11.2010 року, що приєднаний до матеріалів справи.
Актом перевірки ТОВ «Електроспецтех» №3058/23-03-05/34689962 від 23.11.2010 року встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Електроспецтех» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ТОВ «Електроспецтех» ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Електроспецтех», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»; порушення ТОВ «Електроспецтех» п. 3 ст. 5, ст. 7 Господарського кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що ТОВ «Електроспецтех» не знаходиться за своїм місцезнаходженням; на дату складання акту перевірки у нього відсутні первинні бухгалтерські (податкові) документи, які б могли підтвердити правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період; ТОВ «Електроспецтех» безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, які не мають статусу юридично значимих; ТОВ «Електроспецтех» мало взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності та стани відмінні від «0».
Щодо визначення відповідачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000201810, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Буд-центр» (Підрядник) та ТОВ «Електроспецтех» (Субпідрядник) укладено договір № 35 від 21.04.2008р., відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався виконати поточні ремонти в Зміївському геріатричному пансіонаті за адресою - м. Змійов, Пролетарське шосе, 27, а саме: роботи з покриття підлоги, облицювання стін, шпалерні роботи інші, столярні роботи (а.с. 39).
Відповідно до п. 2.2 зазначеного договору роботи виконуються із матеріалів Субпідрядника власними силами та засобами.
До зазначеного договору сторонами 21.04.2008р. підписано договірні ціни та кошториси, в яких сторонами договору узгоджені найменування робіт, їх об'єм, ціна за одиницю робіт та їх загальна вартість (а.с. 40-41).
На виконання умов зазначеного договору Субпідрядником виконано, а Підрядником прийнято роботи з ремонту Зміївського геріатричного пансіонату відповідно до акту виконаних субпідрядних робіт № бн від 12.05.2008р. на суму 53529,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8921,50 грн.) та акту виконаних субпідрядних робіт № бн від 14.05.2008р. на суму 46 471,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7745,17 грн.) (а.с. 42).
Прийняті виконані роботи були сплачені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Електроспецтех» у повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням №214 від 06.06.2008 року та випискою з банківського рахунку, приєднаними до матеріалів справи.
Також між ПП «Буд-центр» (Підрядник) та ТОВ «Електроспецтех» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 38 від 20.11.2008р, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався під власну відповідальність виконати якісно на свій ризик власними або залученими силами та засобами роботи з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП в м. Харкові по вул. Котлова, 112 (а.с. 45-46).
До зазначеного договору сторонами 20.11.2008р. підписано договірну ціну, відповідно до якої сторонами договору узгоджені найменування затрат та їх вартість (а.с. 46).
На виконання умов зазначеного договору Субпідрядником виконано, а Підрядником прийнято роботи з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП відповідно до акту виконаних робіт за грудень 2008р. № бн на суму 723 862,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 120 643,75 грн.), при цьому сторонами договору було підписано довідку про вартість виконаних робіт (а.с. 48-49).
Прийняті виконані роботи були сплачені позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Електроспецтех» у повному обсязі, що встановлено під час проведення перевірки позивача та не заперечується представником відповідача.
На підставі отриманих податкових накладних, виписаних Субпідрядником, а саме: податкової накладної № 1609 від 12.05.2008р. на суму 53 529,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 8921,50 грн.); податкової накладної № 1619 від 14.05.2008р. на суму 46 471,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 7745,17 грн.); податкової накладної № 3369 від 29.12.2008р. на суму 723 862,50 грн. (у т.ч. ПДВ - 120 643,75 грн.), та внесених до реєстру отриманих податкових накладних за травень, грудень 2008 року (а.с. 43-44, 50-51), позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2008 року суму ПДВ у розмірі 16 666,67 грн.; за грудень 2008 року суму ПДВ у розмірі 120 643,75 грн., що підтверджено податковими деклараціями з ПДВ за травень, грудень 2008 року, приєднаними до матеріалів справи.
Суд зазначає, що статтею 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Вказані первинні документи, у тому числі податкові накладні, не мають недоліків, які згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату вказаними документами юридичного статусу первинних документів.
Суд зазначає, що вказані первинні документи досліджувались під час проведення перевірки позивача, що випливає зі змісту акту перевірки №487/1810/33430186 від 08.06.2011 року, недоліків щодо їх оформлення відповідачем виявлено не було.
Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Електроспецтех» має ліцензію на будівельну діяльність, строк дії якої на момент здійснення зазначених робіт не закінчився (зворотна сторона а.с. 47).
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Необхідність здійснення тих або інших витрат, а так само їх зв'язок з власною господарською діяльністю визначає сам платник податку, оскільки суб'єкт підприємництва має право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Суд зазначає, що на момент виникнення спірних відносин порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".
Стаття 9 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Електроспецтех» є платником податку на додану вартість з 27.11.2006 року, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100001615 (а.с. 47).
Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.
Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.
Між тім, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковими обставинами для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2008 році виконував підрядні роботи з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерні роботи інші, столярні роботи в Зміївському геріатричному пансіонаті та субпідрядні роботи з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП згідно договорів №51 від 16.04.2008р. та №52 від 16.04.2008р., №20/08 від 20.08.2008р., укладених з його замовниками Зміївським геріатричним пансіонатом та ТОВ «Будівельні технології».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ №275869 видами діяльності позивача, зокрема, є будівництво будівель, позивач також має ліцензію на будівельну діяльність, що приєднана до матеріалів справи, строк дії якої на момент здійснення зазначених робіт не закінчився.
Дослідивши матеріали справи, співставивши акти виконаних робіт, судом встановлено, що субпідрядні роботи, передбачені договорами №35 від 21.04.2008р. та №38 від 20.11.2008р., стали складовими частинами етапів виконання зобов'язання позивача перед його замовниками - Зміївським геріатричним пансіонатом та ТОВ «Будівельні технології», що підтверджується договорами №51 від 16.04.2008р. та №52 від 16.04.2008р. на виконання робіт з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерні роботи інші, робіт столярних в Зміївському геріатричному пансіонаті за адресою - м. Змійов, Пролетарське шосе, 27, а також актами приймання виконаних робіт №1 від 14.05.2008р., №2 від 14.05.2008р., №6 від 12.08.2008р., №7 від 12.08.2008р. та підписаними сторонами довідками про вартість виконаних робіт (а.с. 52-58); договором №20/08 від 20.08.2008р. на виконання робіт з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП в м. Харкові по вул. Котлова, 112, а також актом приймання виконаних робіт №2 від 31.12.2008р. та підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних робіт (а.с. 60-64).
При цьому позивачем були виписані податкові накладні №17 від 14.05.2008р., №18 від 14.05.2008р., №37 від 12.08.2008р., №38 від 12.08.2008р., які відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за травень, серпень 2008 року (а.с. 59, 66-67), та податкова накладна №92 від 31.12.2008р., яка відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2008 року (а.с. 65, 68).
Таким чином, реальність отримання позивачем від ТОВ «Електроспецтех» робіт з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерні роботи інші, столярні роботи в Зміївському геріатричному пансіонаті та робіт з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП, а також використання в подальшому цих робіт в господарській діяльності позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме договорами, актами приймання виконаних робіт.
Щодо обставин незнаходження ТОВ «Електроспецтех» за своєю юридичною адресою, то даний факт не підтверджений жодним документом. В судовому засіданні представником позивача було надано пояснення про те, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Електроспецтех» було зареєстровано за юридичною адресою: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31, що не заперечувалось представником відповідача.
Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню в Єдиний державний реєстр, були внесені в нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі із третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.
Щодо обставин відсутності у ТОВ «Електроспецтех» на момент складання акту перевірки первинних бухгалтерських (податкових) документів, наявності взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаки фіктивності та стани відмінні від «0», суд зазначає, що згідно з приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Закон України “Про податок на додану вартість” не містить норм, які б пов'язували право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів (робіт, послуг), із фактом декларування постачальником своїх податкових зобов'язань та сплатою їх до бюджету, а також із фактом наявності або відсутності у контрагента первинних бухгалтерських (податкових) документів та ведення ним господарської діяльності з іншими контрагентами.
Крім того, відповідно до норм Закону України "Про систему оподаткування", що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10) здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину. Тобто, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що позивач не наділений правом та можливістю відстежувати порядок формування податкових зобов'язань своїх контрагентів, виконання ними зобов'язань по перерахуванню до бюджету сум податку, сплаченого (нарахованого) покупцем в ціні придбання, і не може нести відповідальність як за їх протиправні дії, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених у Єдиний державний реєстр.
Зазначені законодавчі приписи знаходяться у системному зв'язку з нормами Конституції України, згідно ст. 61 якої юридична відповідальність має індивідуальний характер.
Отже, у разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, ведення ними господарської діяльності з порушенням діючого законодавства України, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.
Окрім цього, з акту перевірки позивача вбачається про обізнаність відповідача щодо відсутності зазначених документів у ТОВ «Електроспецтех» у зв'язку з проведенням судово-економічної експертизи.
Доказів, які б підтверджували відсутність повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ «Електроспецтех» на укладання вказаних договорів, доводили б нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні договорів з ТОВ «Електроспецтех», відповідачем до суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. Будь-яких судових рішень щодо визнання вказаних договорів недійсними суду також не надано.
Сторонами за вказаними договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, умови договорів виконані з боку сторін у повному обсязі.
Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у травні, грудні 2008 року правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 137310 грн., а тому висновок податкового органу про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі ПДВ 137310 грн. є необґрунтованим.
Щодо визначення відповідачем сум податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000211810, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Судом встановлено, що витрати на придбання позивачем робіт з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерні роботи інші, столярні роботи в Зміївському геріатричному пансіонаті та робіт з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП, які отримані від ТОВ «Електроспецтех», документально підтверджені та не містять ознак, що підпадають під обмеження, встановлені пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Пунктом 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Оскільки отримані позивачем від ТОВ «Електроспецтех» роботи з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерні роботи інші, столярні роботи в Зміївському геріатричному пансіонаті та роботи з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП, стали складовими частинами етапів виконання зобов'язання позивача перед його замовниками - Зміївським геріатричним пансіонатом та ТОВ «Будівельні технології», то здійснені позивачем витрати за цими договорами були спрямовані на виконання таких зобов'язань перед замовниками, та направлені на отримання в майбутньому доходів.
Отже, суд приходить до висновку про використання позивачем послуг отриманих від ТОВ «Електроспецтех» (Субпідрядника) у власній господарській діяльності, правомірність включення відповідних сум до складу валових витрат та пов'язаність цих витрат з фактично отриманими доходами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат із оплати робіт з покриття підлоги, облицювання стін та шпалерних робіт інших, столярних робіт в Зміївському геріатричному пансіонаті та робіт з реконструкції та технічному переобладнанню приміщень виробничого корпусу ХКЕПОП та пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльність позивача, а тому висновок податкового органу про порушення п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим занижений податок на прибуток на загальну суму 171638 грн. є необґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Проте, позивачем було доведено обґрунтованість позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000201810 та № 0000211810 від 29.06.2011 року, тому суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Буд-центр" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000201810.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000211810.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 27.02.2012 року.
Суддя Піскун В.О.