Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 січня 2012 р. Справа № 2а-534/12/1470
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Желєзний І. В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області, (вул. Кірова, 5/2,Вознесенськ,Миколаївська область,56500)
доВознесенської ММСЕК, (вул. 228 Стрілк. дивізії, 26,Вознесенськ,Миколаївська область,56500)
третя особаОСОБА_1, (АДРЕСА_1)
провизнання незаконною та скасування рішення (довідки) від 23.02.2011року,
Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання незаконним та скасування рішення (довідки) про встановлення стійкої втрати професійної працездатності та групи інвалідності.
Справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до визначення, наведеного в п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Отже, з наведених визначень випливає, що обов'язковою ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним у спірних правовідносинах владних управлінських функцій, а ознакою адміністративної справи є публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з тексту позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом до Вознесенського міжрайонної медико-соціальної експертизи про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, із матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є рішення МСЕК стосовно огляду та надання висновку щодо підтвердження втрати працездатності та визначення групи інвалідності.
У відповідності до ст.3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, заклад охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.
Таким чином, посадова особа закладу охорони здоров'я, як і сам заклад здоров'я не виступає у статусі суб'єкта владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділений можливістю владно керувати поведінкою особи.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009р. №1317, медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо. Медико-соціальна експертиза виявляє компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприятиме функціональній, психологічній, соціальній, професійній реабілітації та адаптації інваліда.
Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Згідно із вказаним Положенням медико-соціальна експертиза повинна здійснюватись після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного стану, професійно-трудового прогнозу, отримання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність і обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу.
Медико-соціальні експертні комісії проводять засідання тільки у повному складі і колегіально приймають рішення. Дані експертного огляду і рішення заносяться до акта огляду та протоколу засідання медико-соціальної експертної комісії, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою.
Отже, інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
За своєю сутністю оскаржувані дії відповідача є експертним висновком, який здійснюється на підставі застосування спеціальних знань з метою встановлення певних обставин або фактів.
Таким чином, порушуючи питання визнання неправомірними дій та рішень відповідача, позивач має основною метою вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов'язаний із вимогою вирішити публічно-правовий спір.
У даному випадку посадові особи відповідача не виступають у статусі суб'єктів владних повноважень, оскільки не виконують владних управлінських функцій і не наділені можливістю владно керувати поведінкою особи, з якою вони перебувають у спірних правовідносинах. Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 20098 року №317, МСЕК не наділена повноваженням здійснювати владні управлінських функцій.
Даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, а тому встановлена ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.
Вищенаведене є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, із тексту якої слідує, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Вознесенському районі Миколаївської області до Вознесенської ММСЕК про визнання незаконною та скасування рішення (довідки) від 23.02.2011року.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою ті усіма доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний