Категорія №11.5
Іменем України
17 лютого 2012 року Справа № 2а-5362/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Мирончук Н.В.
при секретарі: Чернікової Я.В.
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №9897 від 28.07.2011р.,
представника третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 15.09.2010р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про визнання дій незаконними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії -
До Луганського окружного адміністративного суду 25 червня 2011 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
25 червня 2011 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, а відповідачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
13 липня 2011 року за зазначеним адміністративним позовом, Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі №2а- 5362/11/1270.
Ухвалою суду від 19 липня 2011 року було залучено по зазначеній справі в якості третьої особи - Публічне акціонерне товариство «ЕРСТЕ Банк».
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 до Жовтневого райсуду м. Луганська було оскаржено виконавчий напис №2331 від 16.05.2011 року, здійснений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і за вказаним позовом ОСОБА_1, Жовтневим райсудом м. Луганська 29 червня 2011 року було відкрито провадження по справі, 10 серпня 2012 року Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було зупинено, до набрання законної сили постанови по вказаній справі №2-5792/11/1270, провадження у адміністративній справі №2а-5362/11/1270 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи те, що 23 січня 2012 року Жовтневим райсудом м. Луганська, зазначену позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ЕРСТЕ Банк», третя особа - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишено без розгляду, згідно заяви позивача, 02 лютого 2012 року Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду, провадження у адміністративній справі №2а-5362/11/1270 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, було поновлено.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що, між ним, позивачем по справі - ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРСТЕ Банк», 04 березня 2008 року було укладено кредитний договір, згідно якого йому було надано кредит у сумі 16599 доларів США для використання його за цільовим призначенням (кредитні кошти були призначені для придбання автомобілю КІА Cerato). За отримані в банку гроші, ним було придбано зазначений автомобіль. На підставі кредитного договору, між ним та ПАТ «ЕРСТЕ Банк» було укладено договір застави придбаного автомобіля KIA Cerato 2008 року, випуску, р.н. НОМЕР_1 та було визначено графік погашення ним - ОСОБА_1, платежів за цим кредитним договором. Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі договору застави транспортного засобу від 04.03.2008 року на об'єкт застави, а саме автомобіль KIA Cerato 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, було вчинено виконавчий напис №2331 від 16.05.2011 року, про стягнення з боржника, а саме з нього - ОСОБА_1, на користь стягувача ПАТ «ЕРСТЕ Банк» заборгованості у сумі 107100,75грн. та 2500 грн. за вчинення виконавчого напису.
Згідно до вказаного виконавчого напису, Жовтневим ВДВС Луганського МУЮ було відкрито виконавче провадження №6-1781. 17 червня 2011 року близько 11.00 год. біля будівлі Жовтневого районного суду м. Луганська, державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, без попередження його про існування цього виконавчого напису та виконавчого провадження, наклав арешт на його, ОСОБА_1, нерухоме майно, а саме на автомобіль марки KIA Cerato 2008 року, випуску р.н. НОМЕР_1, який він - боржник ОСОБА_1, був змушений доставити на арештмайданчик ВДАІ за адресою: м. Луганськ вул. Гастело, 38. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження №6-1781, йому - позивачу ОСОБА_1, не надсилалась, а тому, на його думку, він не мав змоги самостійно виконати рішення про сплату заборгованності та оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, позивач у позові зазначив, що він неодноразово заявляв державному виконавцю що про існування виконавчого напису, виконавчого провадження та про постанову про накладення арешту він чує вперше та дізнався про це, тільки що.(а.с.4 т.1)
У зв'язку з тим, що він - ОСОБА_1, постійно проживає та знаходиться за місцем прописки кожен день, ніколи не ховався сам і не приховував автомобіль, а їздив на ньому, а тому він вважає, що державним виконавцем допущені недопустимі порушення вимог законодавства про виконавче провадження. На думку позивача, державним виконавцем несвоєчасно та не в повному обсязі були вчинені виконавчі дії. (а.с.5 т.1)
На підставі викладеного, позивач просить суд визнати дії державного виконавця відділу Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо винесення постанови про накладення арешту на рухоме майно боржника по виконавчому провадженню №6-1781 - неправомірними, скасувати постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції відділу про накладення арешту на майно боржника по виконавчому провадженню №6-1781 по примусовому виконанню, згідно виконавчого напису №2331 від 16.05.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зобов'язати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції повернути йому заарештоване майно - автомобіль марки KIA Cerato 2008 року, випуску, р.н. НОМЕР_1. Після подачі зазначеного позову ОСОБА_1 до Луганського окружного адміністративного суду неодноразово надавались доповнення до вказаного адміністративного позову та уточнення позовної заяви по вказаній адміністративній справі.
У судовому засіданні позивач надав пояснення, які були ним викладені в позові, уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на рухоме майно боржника по виконавчому провадженню №6-1781 - неправомірними, скасувати постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про накладення арешту на майно боржника по виконавчому провадженню №6-1781 по примусовому виконанню, згідно виконавчого напису №2331 від 16.05.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, визнати відкриття виконавчого провадження №1781/6, номер за ЄРДВП-26493523 за виконавчим написом №2331 від 16.05.2011 року, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4- як відкриття виконавчого провадження за безпідставним виконавчим написом, тобто таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача надав заперечення та пояснення за позовом, зазначивши, що підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні у зв'язку з тим, що арешт і вилучення майна у боржника було здійснено на підставі проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту, про що було складено акт опису. Постанова при цьому про накладення арешту, згідно Закону не виноситься, тому, оскільки позивач просить скасувати постанову, якої не існує, просив в задоволенні позову, відмовити. (а.с.157-160 т.1).
Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «ЕРСТЕ Банк» надав пояснення за позовом, заявивши, що між позивачем по справі - ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРСТЕ Банк», 04 березня 2008 року було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 16599 доларів США для придбання автомобілю КІА Cerato. За отримані в банку гроші, ОСОБА_1 було придбано зазначений автомобіль. Кредит було надано ОСОБА_1 за умови його забезпечення - придбаним на кредитні гроші - автомобілем КІА Cerato.
На підставі кредитного договору, між ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРСТЕ Банк» було укладено договір застави цього придбаного, за кредитні гроші, автомобіля KIA Cerato 2008 року, випуску, р.н. НОМЕР_1 та було зазначено, що ОСОБА_1, здійснює сплату за зазначеним кредитним договором згідно графіку, який являється додатком до кредитного договору. Згідно укладеного договору між ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРСТЕ Банк», сторонами було визначено щомісячну суму погашення ОСОБА_1 платежів за кредитним договором та було складено графік погашення ним цих платежів. Зазначений графік було підписано банком та ОСОБА_1.
На підставі кредитного договору, між позивачем та ПАТ «ЕРСТЕ Банк» було укладено договір застави придбаного автомобіля KIA Cerato 2008 року, випуску, р.н. НОМЕР_1. Зазначений договір було посвідчено нотаріусом. Відповідно до договору, ОСОБА_1 з 10.04.2008 року деякий час здійснював виплати за кредитним договором, після чого припинив виплати банку за договором та став звертатися до суду з різноманітними позовами до ПАТ «ЕРСТЕ Банк» з метою не платити кошти за кредитним договором. Так, 10.01.2012 року апеляційний суд Луганської області відмовив в задоволенні позову ОСОБА_5 до ПАТ «Ерсте Банк», третя особа ОСОБА_1 про визнання зобов'язання, що виникло з договору поруки, припиненим та визнання припиненим договору поруки (а.с.216-219 т.1).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 припинив здійснювати оплату платежів за укладеним договором, згідно встановленого та підписаного сторонами графіку погашення ним платежів та за ним виникла заборгованість по кредитному договору за несплату ним своєчасно, згідно графіку погашення платежів за кредитним договором, ПАТ «ЕРСТЕ Банк» звернувся до нотаріуса для здійснення виконавчого напису з метою стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі договору застави транспортного засобу від 04.03.2008 року на об'єкт застави, а саме автомобіль KIA Cerato 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, було вчинено виконавчий напис №2331 від 16.05.2011 року, про стягнення з боржника, а саме з нього - ОСОБА_1, на користь стягувача - ПАТ «ЕРСТЕ Банк» заборгованості за кредитом.
Після цього, ПАТ «ЕРСТЕ Банк» звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса та стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. На підставі зазначеного, державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції 16.05.2011 року було відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на транспортний засіб.
ОСОБА_1 до Жовтневого райсуду м. Луганська було оскаржено виконавчий напис №2331 від 16.05.2011 року, здійснений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 За вказаним позовом ОСОБА_1, Жовтневим райсудом м. Луганська 29 червня 2011 року було відкрито провадження по справі.
Враховуючи те, що 23 січня 2012 року Жовтневим райсудом м. Луганська, зазначену позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ЕРСТЕ Банк», третя особа - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишено без розгляду, то представник третьої особи вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсягу.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами суду документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши адміністративний позов в межах заявлених вимог, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди, відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 08.03.2011).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу”, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 1 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 04 березня 2008 року між позивачем по справі - ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРСТЕ Банк» було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_1 було надано споживчий кредит у сумі 16599 доларів США. для використання його за цільовим призначенням (кредитні кошти були призначені для придбання автомобілю КІА Cerato). За цим договором ОСОБА_1 зобов'язався до 03.03.2015 року виплатити кредит зі сплатою 10,8 відсотків річних щомісячно відповідно до Графіку платежів, наведеного в додатку №1 до договору. За отримані в банку гроші, ним було придбано зазначений автомобіль. Кредит надано за умови його забезпечення - придбаним на кредитні гроші - автомобілем КІА Cerato (а.с.24-25т.1).
Згідно укладеного договору, ОСОБА_1 та ПАТ «ЕРСТЕ Банк» було визначено щомісячну суму погашення платежів та було складено графік погашення ним - позивачем, платежів за кредитним договором. Зазначений графік було підписано банком та ОСОБА_1. (а.с.26).
На підставі кредитного договору, між позивачем та ПАТ «ЕРСТЕ Банк» було укладено договір застави придбаного автомобіля KIA Cerato 2008 року, випуску, р.н. НОМЕР_1 (а.с.22-23т.1).
Відповідно до наданих суду квитанцій про сплату відсотків за кредитним договором, ОСОБА_1 з 10.04.2008 року періодично здійснював виплати за кредитним договором (а.с.32-77т.1).
Згідно до наданого суду ПАТ «ЕРСТЕ Банк» розрахунку, за ОСОБА_1 по кредитному договору перед ПАТ «ЕРСТЕ Банк» рахується заборгованість станом на 15.07.2010 року (а.с.142т.1).
Згідно виконавчого напису від 16.05.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №2331, вчиненого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб - автомобіль KIA Cerato 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_1, який знаходиться у заставі ПАТ «Ерсте Банк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації цього транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Ерсте Банк» - заборгованість за кредитним договором, яка рахується за ОСОБА_1 (а.с.82т.1).
Стаття 11 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 п.4 ст. 17 Закону України “Про виконавче провадження”, підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою виконавчі написи нотаріусів.
16.05.2011р. ПАТ «ЕРСТЕ Банк» звернувся до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса та стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. (а.с.81т.1).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ч.1 ст.25 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону України “Про виконавче провадження”, визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Із зазначеного видно, що підстав у виконавчої служби для відмови у відкритті виконавчого провадження не було, тому на підставі виконавчого напису №2331 нотаріуса Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, 16.05.2011року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження - 26493523. (а.с.83 т.1).
Отже, вказане рішення про відкриття виконавчого провадження Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було прийнято правомірно, без порушення норм закону.
На підставі відкритого виконавчого провадження - 26493523 від 16.05.2011 року, виконавчою державною службою було прийнято рішення про звернення стягнення на транспортний засіб боржника ОСОБА_1, а саме: автомобіль марки KIA Cerato 2008 року випуску р.н. НОМЕР_1. (а.с.83 т.1).
Згідно ч.3 п.5 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
17.06.2011року виконавчою службою було складено акт опису та арешту майна, а саме: зазначеного автомобіля марки KIA Cerato 2008 року випуску р.н. НОМЕР_1 (а.с.102 т.1).
Згідно ч.3 п.12 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Частиною 1 статті 13 Закону України “Про виконавче провадження” для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
На виконання зазначеного, державним виконавцем залучено для оцінки майна - суб'єкта оціночної діяльності. (а.с.102, 88-89 т.1).
Статтею 12 Закону України “Про виконавче провадження” законодавцем зазначено права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій.
На виконання вказаного, ОСОБА_1, згідно його заяви до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про надання йому можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, був ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.(а.с.80 т.1).
Згідно п.5 ст.12 Закону України “Про виконавче провадження”, сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.
На виконання зазначеного, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, ОСОБА_1 не повідомив державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання ним рішення щодо погашення боргу.
Статтею 32 Закону України “Про виконавче провадження” віднесено до заходів примусового виконання рішень вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні про стягнення.
Порядок звернення стягнення на майно боржника встановлено ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” та полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно ст. 54 того ж Закону, звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Стаття 56 Закону України “Про виконавче провадження” зазначає, що не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з Додатком до цього Закону. Згідно Додатку до зазначеного Закону України N 606-XIV «ПЕРЕЛІК видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами», автомобіль не відноситься до видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами.
Стаття 57 Закону України “Про виконавче провадження" регламентує проведення арешту та вилучення майна боржника. Згідно зазначеної статті, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч.2 зазначеної статті, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно до ч.3 зазначеної статті, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно до ч.5 зазначеної статті Закону України “Про виконавче провадження", про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Частиною 7 зазначеної статті Закону N 606-XIV передбачено, що передача арештованого майна для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту.
Відповідно до вищезазначених норм діючого законодавства, 17 червня 2011 року в м. Луганську, державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, у боржника ОСОБА_1 було вилучено автомобіль марки KIA Cerato 2008 року, випуску р.н. НОМЕР_1. При складенні акту опису та арешту майна боржника, ОСОБА_1 зазначив, що не згодний з тим, що виконавчі дії виконуються згідно виконавчого напису, а не рішення суду (а.с.10-13 т.1).
23 січня 2012 року Жовтневим райсудом м. Луганська, позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ЕРСТЕ Банк», третя особа - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишено без розгляду(а.с.211т.1).
З огляду на викладене, позивачем суду не надано жодного доказу та позивач не довів у судовому засіданні наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, тому вони не підлягають задоволенню.
Так, позивач просив визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на рухоме майно боржника по виконавчому провадженню №6-1781 - неправомірними та просив скасувати цю постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про накладення арешту на майно боржника по виконавчому провадженню №6-1781 по примусовому виконанню, згідно виконавчого напису №2331 від 16.05.2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Суд не може в даному випадку визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на рухоме майно боржника ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №6-1781, ВП 26493523,- неправомірними та скасувати ту постанову, про яку веде мову позивач та яка фактично не існує. Судом не може прийматись рішення про скасування того, чого не існує в наявності. Позивач до позову не долучав в якості доказів постанову про накладення арешту, за оскарженням якої звернувся до суду. Долучив лише акт опису та арешту майна. В судовому засіданні зазначав про недоліки зазначеного акту, але позивач не звертався до суду з позовом щодо визнання дії державного виконавця неправомірними по складенню акту опису та арешту майна та не ставив перед судом питання про скасування цього акту опису та арешту майна.
Постанова про накладення арешту на рухоме майно у даному випадку державним виконавцем взагалі не виносилась, а тому її не існує. У такому випадку суд не може прийняти рішення про скасування того, чого не існує.
Арешт на майно боржника, як вже зазначалось судом, може накладатися державним виконавцем як шляхом винесення постанови, так і проведенням опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника, що і було в даному випадку зроблено ним. Але позивач не оскаржує акту опису
та арешту майна і не просить суд, його скасувати.
Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що він постійно проживає та знаходиться за місцем прописки кожен день, ніколи не ховався сам і не приховував автомобіль, а їздив на ньому і це можуть підтвердити його родичі та сусіди, не відноситься до підстав про скасування неіснуючої постанови про накладення арешту на майно.
Окрім того, позивачем не доведено у судовому засіданні наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги щодо визнання відкриття виконавчого провадження №1781/6, номер за ЄРДВП-26493523 за виконавчим написом №2331 від 16.05.2011 року, вчиненим приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4- як відкриття виконавчого провадження за безпідставним виконавчим написом, тобто таким, що не підлягає виконанню.
Посилання позивача ОСОБА_1 на несвоєчасність отримання ним копії постанови про відкриття виконавчого провадження, не відноситься законодавством до тих підстав, за яких можливо визнати відкриття виконавчого провадження як відкриття за безпідставним виконавчим написом, та таким що не підлягає виконанню, як того просить позивач.
Крім того, суд також не може віднести до підстав, про які зазначив позивач у позові, що державним виконавцем несвоєчасно та не в повному обсязі були вчинені виконавчі дії. (а.с.5 т.1) та що він неодноразово заявляв державному виконавцю що про існування виконавчого напису, виконавчого провадження та про постанову про накладення арешту він чує вперше та дізнався про це, тільки що (а.с.4 т.1), щодо визнання відкриття виконавчого провадження як відкриття за безпідставним виконавчим написом, та таким що не підлягає виконанню, як того просить позивач.
Судом зазначались вище всі підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на статтю 26 Закону України “Про виконавче провадження”, якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Вищенаведені позивачем ОСОБА_1 підстави, до цього переліку не відносяться.
Крім того, суд не може, як того просить позивач, погодитись зі ствердженням позивача, що виконавчий напис нотаріуса являється безпідставним виконавчим написом, та таким, що не підлягає виконанню, оскільки, 23 січня 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ЕРСТЕ Банк», третя особа - приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ухвалою Жовтневого райсуду м. Луганська, залишено без розгляду.
Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для задоволення позову позивача та для зобов'язання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 заарештоване майно - автомобіль марки KIA Cerato 2008 року, випуску, р.н. НОМЕР_1.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження, щодо спростування вимог позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про визнання дій незаконними, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 22.02.2012 року.
Суддя Н.В. Мирончук