Категорія №10.1
Іменем України
15 лютого 2012 року Справа № 2а-10843/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі :
Головуючого судді: Чиркіна С.М.
присекретарі судового засідання: Данилкіній Н.В.
за участю:
представника позивача: Андроша А.А.
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1720,80 грн., -
17 листопада 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1720,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.04.2011 СПД -ФО ОСОБА_3 зареєстрована виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа. В управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську зареєстрована як платник страхових внесків. В порушення вимог ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не в повному обсязі сплатив страхові внески, станом на 25.10.2011 розмір недоїмки становить 1720,80 грн. Відповідно до ч.3 ст.106 ЗУ №1058 управлінням ПФУ в м. Алчевську відповідачеві була направлена вимога про сплату боргу № Ф-786 від 03.06.2011 на суму 1720,80 грн., що підтверджується копією про вручення поштового відправлення. Відповідач суму боргу, що зазначена у вимозі у 10-ти денний термін не сплатила.
Ухвалою суду від 15 грудня 2011 року провадження по справі зупинялося до набрання законної сили судового рішення у справі № 2а-11504/11/1270 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про скасування вимоги № Ф-786 від 03.06.2011.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року у справі № 2а-11504/11/1270 в задоволені позовних вимог щодо скасування вимоги № Ф-786 від 03.06.2011 відмовлено та за клопотанням представника позивача,проти якого не заперечував відповідач та його представник поновлено провадження по справі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві, доповнив що заборгованість відповідача по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1720,80 грн. виникла за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року, просив задовольнити позов.
Відповідач та її представник проти позовних вимог заперечували, наполягали на протиправності винесеної вимоги № Ф-786 від 03.06.2011, оскільки відповідачка є пенсіонеркою за віком та звільнена від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Стверджували, що постанова у справі № 2а-11504/11/1270 не свідчить про правомірність позовних вимог.
На пропозицію суду будь - яких даних на спростування розрахунку позовних вимог не надали.
Сторонам були роз'яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Постановою Правління пенсійного фонду України N 8-2 від 30.04.2002 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду (далі - Постанова № 8-2).
Згідно із Положенням № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно - правовими ,оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3, зареєстрована як фізична особа - підприємець, і.к. НОМЕР_1 ( а.с.4) та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку в УПФУ в м. Алчевську Луганської області ( а.с.5).
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ”.
Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ” встановлено , що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Оскільки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані відповідачем за 2010 рік, суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, слід застосовувати порядок, що діяв до 01.01.2011.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” ( далі ЗУ -1058) ОСОБА_3 є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” відповідач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Крім того, п.п.4 п.8 розділу 15 “Прикінцеві положення ” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”(в редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461) встановлено, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску, та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Зі звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, поданого відповідачем до позивача 15.03.2011 року вбачається, що за 2010 рік ( з 01 липня 2010 року по 31.12.2010) відповідачем до сплати нараховані страхові внески у розмірі 1846,80 грн. Фактично сплачено страхових внесків у розмірі 108 грн. ( а.с.10-11,43-44).
Згідно картки особового рахунку платника заборгованість відповідача становить 1720,80 грн., оскільки всього було сплачено 126,00 грн. ( а.с.45). Розмір сплачених страхових внесків згідно наданого звіту відповідачем не оскаржується.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 6 статті 20 Закону України №1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ст.106 вищезазначеного Закону України, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" № 3609 від 07.07.2011 статтю 4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 2-3, ст. 11; із змінами, внесеними Законом України від 7 квітня 2011 року N 3205-VI) доповнити частиною четвертою такого змісту: Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на звільнення її від сплати зазначених сум, у зв'язку з тим, що вона є пенсіонером, оскільки між сторонами виник спір щодо сплати відповідачем сум страхових внесків за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року , порядок сплати яких передбачено Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” ”(в редакції Закону України від 08.07.2010 № 2461).
В даному випадку відповідачем вільно трактуються норми статей 9, 13 Закону України № 1058 в частині припинення участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на умовах визначених в ст. 13 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Частина 3 п.1 ст. 13 Закону № 1058 передбачає припинення участі застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату. Тобто закон в якості умов припинення визначає отримання особою права на будь-яку пенсію без продовження роботи або довічну пенсію.
Закон України № 1058 та ст. 9 зазначеного закону не ототожнюють довічну пенсію та пенсію за віком.
Таким чином відсутні підстави для звільнення відповідачки від сплати зазначених внесків.
Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” позивачем рекомендованою кореспонденцією відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу № Ф-786 від 03.06.2011 на суму 1720,80 грн. (а.с.7-9).
Зазначена вимога було оскаржена відповідачем в судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 січня 2012 року у справі № 2а-11504/11/1270 в задоволені позовних вимог щодо скасування вимоги № Ф-786 від 03.06.2011 відмовлено, в судовому засіданні встановлено, що рішення суду відповідачем не оскаржено в апеляційному порядку та набрало законної сили.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, обставини щодо правомірності винесення та направлення відповідачу вимоги № Ф-786 від 03.06.2011 у відповідності із ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не доказуються.
Враховуючи те, що судовому порядку встановлено відсутність підстав для скасування вимога позивача про сплату боргу зі сплати страхових внесків № Ф-786 від 03.06.2011 на суму 1720,80 грн., а також те, що за час судового розгляду справи сума заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 відповідачем у добровільному порядку не сплачена, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.14, 17, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, п.7 “Прикінцевих та перехідних положень ” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ” , суд,-
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1720,8 грн. за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( і.к.НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі в сумі 1720,80 грн. ( одна тисяча сімсот двадцять гривень 80 коп.) за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 17 лютого 2012 року.
СуддяС.М. Чиркін