Категорія №8.2.3
Іменем України
07 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/788/2012
Головуючого судді: Захарової О.В.,
при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.09.2010),
представника
першого відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.12.2011 №2/10),
представника
другого відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 03.01.2012 №02-22/2)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000332360 від 19.04.2011, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 2 527 372,00 грн., -
23.01.2012 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську, управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000332360 від 19.04.2011, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 2 527 372,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську винесено податкове повідомлення-рішення №0000332360 від 19.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 2527372 грн. на підставі акту невиїзної перевірки ТОВ «Принт-Експорт» №221/23-616/35155783 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за декларацією за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались у грудні 2010 року.
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.
Під час перевірки контролюючим органом були досліджені усі первинні документи, жодних порушень в формуванні податкових зобов'язань ТОВ «Принт-Експорт» не виявлено.
Посилання податкового органу про неможливість підтвердження правомірність бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердження сплати суми ПДВ по всім суб'єктам ланцюгу постачання є незаконним, оскільки нормами діючого законодавства не передбачено право податкового органу утримуватися з будь-яких причин від підтвердження суми бюджетного відшкодування у зв'язку з неотриманням результатів перевірок по всім ланцюгам постачання до кінцевого виробника, а також не підтвердження фактичного надходження суми ПДВ до бюджету.
Просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000332360 від 19.04.2011, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Принт-Експорт» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 2 527 372 грн.
Ухвалою суду від 07 лютого 2012 року замінений первинний другий відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області на належного другого відповідача - управління Державної казначейської служби України в м.Луганську Луганської області.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник першого відповідача Ленінської МДПІ у м.Луганську у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну перевірку TOB «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року.
Вказану перевірку проведено на виконання п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 , 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 79, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5,7 Переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.10 №1238 та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 15.04.11 №763.
Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року.
В акті перевірки від 18 квітня 2011 року №221/23-616/35155783 були використані звітні дані TOB «Принт-Експорт» та Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України по ланцюгам постачання.
В ході проведення перевірки встановлено, що основним постачальником TOB «Принт-Експорт» в січні 2011 року було TOB «Поли-Пак».
Відповідно до підпункту 14.1.17 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України з урахуванням статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 №2657-ХІI, податкова інформація це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. З огляду на зазначену норму відомості, що містяться в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів є різновидом податкової інформації, яка є обов'язковою для використання посадовими особами податкового органу при реалізації наданих прав та виконання покладених нормами чинного законодавства обов'язків та функцій, а відтак, такі відомості є офіційним джерелом інформації для податкового органу.
В ході перевірки встановлено, що у мережі постачання, починаючи з другої ланки, є підприємства з ознаками «ризику» і незадовільними станами та такі, що мають розбіжності або ризиковий кредит. На підставі вищенаведеного в акті перевірки зроблено висновок про не підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факту сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України.
Право на відшкодування ПДВ з Бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету.
Підпунктом 36.1 ст.36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суми податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету
Також, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери.
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку на додану вартість.
Враховуючи вищенаведене, унеможливлюється підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт сплати суми ПДВ по даним ланцюгам постачання до Державного бюджету України.
Таким чином, враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання неможливо встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, як це зазначено у п. 187.1, ст. 187 Податкового кодексу України.
Згідно з п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України "бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України...»
Відповідно до вимог пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є загальні доходи Державного бюджету України.
З рахуванням вищевикладеного. суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі, коли платник податків неправомірно отримав податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Основним завданням ОДПС в даному випадку не допустити безпідставного відшкодування сум з бюджету.
Для вирішення питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ необхідно дослідити як правильність формування податкового кредиту платника так і правильність визначення його податкових зобов'язань за певний податковий період.
За таких обставин, до бюджетного відшкодування підлягають суми ПДВ, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.
У зв'язку з цим посилання позивача на те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб по несплаті цього податку до бюджету, не може прийматися до уваги, оскільки як вже зазначалось вище, відшкодування ПДВ є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету, а в ланцюгових поставках (де постачальники є як правило посередниками), сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції ПДВ переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників, який однак до бюджету його не вносить, «перекриваючи» його податковим кредитом, що виник в зв'язку з придбанням цієї ж продукції у попереднього постачальника (посередника), а отже ПДВ має вноситись до бюджету первинним постачальником (або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Податкового Кодексу України в частині порядку відшкодування ПДВ.
Представник першого відповідача зауважив, що податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 №0000332360, яким TOB «Принт-Експорт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2011 року на загальну суму 2 527 372,00 грн. є правомірним та не підлягає скасуванню в судовому порядку, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник другого відповідача заперечував проти позову, суду пояснив, що з 01.01.2011 Податковий кодекс України є єдиним і виключним законодавчим актом, який на сьогодні регулює питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за відповідною процедурою.
Так, відповідно до п.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п.10 ст. 200 Податковий кодекс України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Згідно з п.12 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України та орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Представник другого відповідача зазначив, що позивач повинний у своєї позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Ленінською МДПІ у м.Луганську щодо ТОВ «Принт-Експорт» висновок до казначейства про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на заявлену суму не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.
Представник другого відповідача зауважив, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України, обрав неналежний спосіб захисту. У зв'язку з чим, представник другого відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 23.05.2007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Т.1 а.с.11).
Позивач перебуває на податкову обліку в Ленінській МДПІ у м.Луганську, згідно свідоцтва № 100047550 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником ПДВ з 19.06.2007 (Т.1 а.с. 24).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м.Луганську декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року (Т.1 а.с. 37-39), якою визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку у сумі 2 527 372 грн. (код рядка 25, 25.1).
Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наведена у додатку №5 до декларацій за січень 2011 року (Т.1 а.с. 42).
На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, ст.79, п. 200.11 статті 200 ПК України відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2010 року (Т.1 а.с. 26-30).
За результатами даної перевірки складено акт №221/23-616/35155783 від 18.04.2011, яким встановлено порушення п. 187.1 ст.187, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Принт-Експорт» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року у сумі 2 527 372 грн.
Висновки акту невиїзної перевірки ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки встановлено наступне:
Заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року перевірена в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки результати якої оформлено довідкою від 04.03.2011 №70/23-616/35155783.
За наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень-жовтень 2010 року, результати якої оформлено довідкою від 04.03.2011 №70/23-616/35155783 та аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що постачальниками TOB «Принт-Експорт» у попередньому податковому періоді (грудні 2010 року) були: TOB «Поли-Пак» (іпн. 363232712367, м.Луганськ, вул. Звейнека, 2). Згідно аналізу Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками TOB «Поли-Пак» у грудні 2010 року були у другій ланці постачання - Підприємство «Портал» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», стан 8, сума поставки ПДВ 1869480 грн. У третій ланці постачання - Підприємство «Блок» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», стан 10, сума поставки ПДВ 49680 грн. У четвертій ланці постачання - Підприємство «Портал» Харківської обласної ради (регіонального осередку) всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», стан 8, сума поставки ПДВ 225387,50 грн. та TOB «Анєва», стан 10, сума поставки ПДВ 10577,23 грн.
За висновками перевірки, згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), а також підприємствами які дають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту («податкові ями»), тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях по ланцюгу постачання.
Отже, за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України, неможливо підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання до Державного бюджету України, що передбачено п. 187.1 ст. 187, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI зі змінами і доповненнями.
Отже, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187., п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, та завищення TOB «Принт-Експорт» суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року у сумі 2527372 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000332360 від 19.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 2527372 грн. (Т.1 а.с. 25).
Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).
Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з такого податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.
Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11).
Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Із системного аналізу вказаних норм закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню із бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
Суд за результатами розгляду справи дійшов до висновку, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Як встановлено під час розгляду справи, та було підтверджено представником відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу за січень 2011 року на суму 2 527 372 грн. є неможливість підтвердити сплату до бюджету податку на додану вартість по основному постачальнику ТОВ «Поли-Пак».
Судом встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Поли-Пак».
Сума податкових зобов'язань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними (Т.1 а.с. 49, 179-131,134-190, 192-196, 204-210, 212-215, 217-218, 220-223, 225-228, 232-246), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.44-48), виписками з особового рахунку у банку (Т.1 а.с.143).
Фактичне надходження, оприбуткування та використання товару позивачем у власній господарській діяльності підтверджується видатковими накладними (Т.1 а.с.76-95), актами приймання-передачі товару (Т.1 а.с. 12).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Першим відповідачем не заперечувалось під час судового розгляду дослідження зазначених документів під час перевірок, їх наявність і відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, суд зазначає, що не заперечувалося представником першого відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську, що на момент здійснення відповідних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та мали відповідне свідоцтво платника ПДВ.
Таким чином, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами та іншими доказами по справі підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами, по яким відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року.
Як вбачається з пояснень представника першого відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ до бюджету з другої, третьої, четвертої ланки господарських операцій.
Але суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.
У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.
Крім того, відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Натомість, суд зазначає, що акт невиїзної документальної перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не містить обґрунтованих підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування за січень 2011 року.
Щодо посилання представника першого відповідача на те, що підставою для відмови позивачу у відшкодуванні ПДВ є неотримання належних доказів сплати до бюджету сум податку на додану вартість для підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування сумам, заявлених платником у податкових деклараціях суд вважає безпідставними, оскільки нормами Податкового Кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Також суд вважає і безпідставним твердження представника відповідача про те, що на даний час проведеною перевіркою всього ланцюга постачання не підтверджено фактичне надходження до бюджету сум ПДВ, щодо яких позивачем заявлено до відшкодування у деклараціях з ПДВ за відповідні періоди, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, під час перевірки, результати якої викладено у акті від 18.04.2011 податковим органом не встановлено ознаки безтоварності господарських операцій між ТОВ «Принт-Експорт» та його контрагентами.
За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).
Факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (позивач) вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.
Таких доказів першим відповідачем у судовому засіданні не надано.
Таким чином, у даному випадку порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача породжує наслідки саме для цих підприємств, а тому не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушенню якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Таким чином, виходячи із системного аналізу норм Закону вбачається, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).
З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентами виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту та як наслідок право на бюджетне відшкодування за січень 2011 року на суму 2 527 372 грн.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ «Принт-Експорт» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року та винесення податкового повідомлення-рішення.
Щодо вимоги позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року у сумі 2527372 грн. з Державного бюджету України, суд вважає її законною та такою, що підлягає задоволенню.
Пунктами 200.15 та 200.13 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010 №960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.
Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки.
Незважаючи на наявність суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, зазначений висновок про відшкодування податку на додану вартість податковим органом до органу державного казначейства не надавався.
У зв'язку з цим суд вважає, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження такої бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.
Всупереч вимогам діючого законодавства суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за січень 2011 року не відшкодовані.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000332360 від 19.04.2011, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 2 527 372,00 грн., - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську №0000332360 від 19.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» за січень 2011 року у сумі 2 527 372,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 2 527 372,00 грн. (два мільйони п'ятсот двадцять сім тисяч триста сімдесят дві гривні 00 копійок).
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» судовий збір у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок) та 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2012 року.
СуддяО.В. Захарова