Категорія №10.1
Іменем України
09 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/690/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Кисельової Є.О.,
при секретарі: Гришиній О.Ю.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.01.2012 №07-11-03)
відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів в сумі 1988, 28 грн.,-
18 січня 2012 року позивач Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів, в якому послався на те, що 04.05.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та УПФУ в Сватівському районі Луганської області було укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У зв'язку із вагітністю та пологами на підставі наказу № 41 від 27 травня 2011 року та листка непрацездатності серії АВГ № 058912 відповідачем їй було нараховано та виплачено допомогу по вагітності та пологам за період з 21.05.2011 року по 23.09.2011 року у сумі 3902,22 грн. Листом Міністерства соціальної політики від 27.07.2011 року №01-16-2163 надано роз'яснення, на виконання якого та на підставі письмової заяви відповідача від 15.11.2011 позивачем було зроблено перерахунок допомоги по вагітності та пологах, відповідно до якого розмір цієї допомоги складає 1913,94 грн. Сума надміру виплачених відповідачці сум складає 1988,28 грн. Відповідачка відмовилася повертати зазначену суму, тому позивач просить стягнути з відповідачки 1988,28 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Також зазначив, що у позивача не було підстав для проведення перевірки по факту переплати відповідачці допомоги, сума допомоги була виплачена відповідачці в повному обсязі, недобросовісних дій з боку відповідачки не було. Підставою для повернення коштів було роз'яснення Міністерства соціальної політики України.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату розгляду справи була повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” визначені правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Відповідно до ст. 9 цього Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Згідно зі ст. 10 Закону Ураїни “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску”платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;
громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Територіальний орган Пенсійного фонду, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є:
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
Згідно зі ст. 2 п. 10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”страхові внески - кошти відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спрямовуються на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаних правових норм, випливає, що з 1 січня 2011 року платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за правилами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”.
Згідно зі ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у числі іншого, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).
Приписами ст. 38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
У відповідності зі ст. 39 цього Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Судом встановлено, що відповідачка є платником єдиного внеску та у відповідності зі ст. 10 Закону Ураїни “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”приймає добровільну участь у системі загальнообовьязкового державного соціального страхування, а саме у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, про що нею у встановленому порядку 04 травня 2011 укладено типовий договір №26 про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.5-7), за умовами якого матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються у порядку, встановленому ст.ст. 21, 34-39, 45-47, 50-53 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”. У зв'язку із вагітністю та пологами на підставі наказу № 41 від 27 травня 2011 року (а.с.9) та листка непрацездатності серії АВГ № 058912 (а.с.8) відповідачем їй було нараховано та виплачено допомогу по вагітності та пологам за період з 21.05.2011 року по 23.09.2011 року у сумі 3902,22 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.
Фактично між сторонами виник спір стосовно розміру нарахованої та виплаченої суми вказаної допомоги, яка відноситься до соціальних виплат, оскільки позивач вважає, що розрахунок було проведено неправильно, про що роз'яснено листом Міністерства соціальної політики від 27.07.2011 року №01-16-2163, що призвело до переплати відповідачці 1988,28 грн., які вона відмовилася повернути.
Суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми.
Згідно зі ст. 28 цього Закону страховик у числі іншого має право: стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку (п.9).
Як встановлено ст. 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” надмірно виплачені суми матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім'ї стягуються з них у судовому порядку.
Згідно зі ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
До складу допомог входять лікарняні та декретні.
Позивачем не надано доказів щодо того, що відповідачці було надмірно виплачені суми матеріального забезпечення внаслідок зловживань з боку відповідачки - застрахованої особи або членів її сім'ї.
Крім того, судом встановлено, що сума допомоги виплачена відповідачці позивачем добровільно за відсутності рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності з боку відповідачки.
Посилання позивача на вищевказаний лист Міністерства соціальної політики у даному випадку на увагу не заслуговує, оскільки лист не є нормативним актом, він носить роз'яснювальний та рекомендаційний характер.
Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.11.2011 р. № 01-16-3122 “Щодо нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах добровільно застрахованим особам”, який зобов'язує відділення виконавчої дирекції проводити перерахунки та звертатися до суду за стягненням переплачених сум, також не є нормативно-правовим актом, а виключно розкриває позицію Фонду.
Інших нормативних актів, які б містили обов'язок відповідачки повернути виплачені їй кошти у разі їх надмірності, немає, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09 лютого 2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14 лютого 2012, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів в сумі 1988, 28 грн. - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 14 лютого 2012 року.
Суддя Є.О. Кисельова