Справа № 2а-0770/2845/11
рядок статзвіту - 8.2.6
код - 07
22 грудня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний під головуванням судді Калинич Я. М., за участю секретаря судового засідання Краснової Я.М., та сторін, які беруть участь у справі:
представник позивача - Феєр В.П.
представники відповідача - Кошан І.Ю., Балог В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою "Автомобіліст" до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19 серпня 2011 року № 000532342 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у декларації за лютий 2011 року та застосування 1 грн. штрафної санкції по податку на додану вартість та № 0000482342 про визначення платнику податків 112929 грн. грошового забезпечення по податку на прибуток підприємств, в тому числі 112928 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій, мотивуючи тим, що висновки викладені акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки поставка паливно-мастильних матеріалів здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта 2009" за відповідним договором і додатковою угодою.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, так як такі є безпідставними. Окрім того, зазначив, що договір є нікчемним, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі направлень працівниками Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області проведено документальну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобліст" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки. В результаті перевірки виявлено порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 198. 1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", про що складено акт № 462/23/13603094 від 11 серпня 2011 року (а.с. 11-31).
На підставі вищевказаного акту перевірки Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області винесено податкові повідомлення - рішення від 19 серпня 2011 року, а саме - № 0000482342, яким до відповідача застосовано податкове зобов'язання у сумі 112928, 00 грн. (а.с. 32), № 0000532342, яким до відповідача застосовано податкове зобов'язання у сумі 90 342,00 грн. (а.с. 33), які і стали предметом розгляду даної адміністративної справи.
У судовому засіданні з матеріалів справи та пояснень сторін встановлено проведення у лютому 2011 року фінансово-господарських відносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта 2009" згідно договору № Т19-2010 від 05 серпня 2008 року (а.с. 106-108).
Згідно додаткової угоди № 4 від 02 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта 2009 року" (постачальник) зобов'язується поставити, а товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" (покупець) зобов'язаний прийняти та оплатити партію товару: бензин автомобільний АИ-92/50 в кількості 60 м. тонн. Вартість 1 метричної тонни бензину (з ж/д тарифом та без ПДВ) складає 8962,50 грн. Вартість партії товару складає 537750,00 грн., ПДВ 20% - 107550,00 грн. Загальна вартість партії товару (з ж/д тарифом та ПДВ складає 645300,00 грн.). Згідно ж/д накладної № 32205397 та згідно акта прийому - передачі № 0170 від 03 лютого 2011 року ТОВ "Автомобіліст" отримано бензин АИ-92-50 в кількості 50,40 тонн по ціні 8962,50 грн. за 1 тонну загальною вартістю 451710,00 грн., ПДВ 20% - 90342,00 грн. Загальна вартість з ПДВ - 542052,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта 2009" виписано податкову накладну № 1 від 03 лютого 2011 року, сума ПДВ якій складає 90 342,00 грн.
Так, вартість отриманих паливно-мастильних матеріалів - 45171,00 грн. включено товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" до складу валових витрат у І кварталі 2011 року, сума ПДВ - 90 342,00 грн. включено до складу податкового кредиту Декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.
У своїх запереченнях в обґрунтування нікчемності вищевказаного правочину відповідач посилається на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта 2009" необхідних умов для здійснення господарських операцій, так як відсутні основні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та трудові ресурси.
Крім того, відповідач посилається на лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12 травня 2011 року, яким направлено довідку № 94/2-23-20-36791933 від 11 травня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Транс Нафта 2009" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2011 року. Так, зустрічну звірку з ТОВ "Транс Нафта 2009" провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ "Транс Нафта 2009" не знаходиться за юридичною адресою.
Однак, дане твердження відповідача спростовується матеріалами справи, а саме - Довідкою з ЄДРПУО, із якої вбачається, що відомості про зміну юридичної адреси ТОВ "Транс Нафта 2009" не змінювалися, а також відсутній запис про незнаходження товариства за вказаною адресою. Кім того, дане твердження відповідача спростовується також листом ТОВ "Транс Нафта 2009" № 263 від 14 липня 2011 року, який направлено на адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Як вбачається із змісту даного листа, ТОВ "Транс Нафта 2009" вдруге просить розібратися в ситуації, що склалася навколо товариства та надати письмові пояснення про відсутність такого за місцезнаходженням у відповідь на запити, які надходять від ДПІ інших областей України, де зареєстровані покупці.
Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.
Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб ТОВ "Автомобіліст" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили відповідачем не наведено. Крім того, в матеріалах справи міститься постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 212 КК України відносно посадових осіб ТОВ "Автомобіліст".
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом, які необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з вимогами ст. 180 Господарського кодексу України та аб. 2 ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, договір укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" та товарсивтом з обмеженою відповідальністю "Транс Нафта 2009" відповідає вимогам, встановленим ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України та вважається укладеним.
Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, вищевказаний договір є дійсними на сьогодні. Для ст. 207 Господарського кодексу України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Отже, як вбачається із пояснень представників сторін, акту перевірки, правочин був товарним, товар був отриманий на підставі договору, господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку, невідповідності господарської діяльності підприємств не встановлено. Підставами, якими відповідач обґрунтовує свої вимоги недоведені та базуються на припущеннях. Факт наявності у сторін по правочинах протиправного умислу при його укладенні з матеріалів справи та пояснень осіб, які брали участь у справі не вбачається.
Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
З врахуванням вищезазначеного суд приходить до переконання що, спірні податкові повідомлення -рішення є протиправними та такі підлягають скасуванню, а отже позов є підставним та підлягає до повного задоволення.
Згідно ч.1 ст. 94 КАС України слід присудити понесені позивачем документально підтверджені, у вигляді сплати судового збору (квитанція від 26 серпня 2011 р.) судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. до стягнення з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області за № 0000482342 та № 0000532342 від 19 серпня 2011 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Суддя Калинич Я. М.