Україна
09 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15947/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі
при секретарі Полежай Ю.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю:
представника відповідача ОСОБА_3, діє за довіреністю від 05.01.2011, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 25.08.2011 відповідачу надані документи для реєстрації права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на нежитлове приміщення площею 90,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке визнано на підставі рішення Кіровського районного суду м. Донецька. Однак, 29.08.2011 відповідачем відмовлено у вчинені заявлених дій з підстав наявності у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є відомості про накладення заборони на відчуження зазначеного майна.
Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки отримання спадщини не є правочином, тому норми п.3.5.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5, до спірних правовідносин не застосовуються.
На підставі зазначеного просила зобов'язати зареєструвати право власності на нежитлове приміщення площею 90,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_5 (1/5), ОСОБА_1 (3/5).
Позивач до судового засідання 09 листопада 2011 року не з'явилась, однак в ході розгляду справи заявлені вимоги підтримувала та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, просила відмовити в задоволені позову.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 128 КАС України, - суд відкладає розгляд справи у разі неприбуття у судове засідання сторони, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки. Оскільки, є відомості про те, що судова повістка третій особі вручена, то неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» речові права на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом; такою державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав, зокрема на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно з пунктом 5 розділу V «Прикінцеві положення» Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Судом встановлено, що позивач звернулась до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» з вимогами здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на нежитлове приміщення площею 90,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Підставою для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно позивач визначила ухвалу Кіровського районного суду м. Донецька від 06.04.2009 по справі №2-1548-09, якою розподілене спадкове майно після смерті ОСОБА_6 наступним чином: за ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_5 (1/5), ОСОБА_1 (3/5).
Рішенням реєстратора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 29.08.2011 року відмовлено у здійсненні реєстрації права власності. Підставою відмови визначені положення п.3.5.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, у зв'язку з тим, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є відомості про накладення заборони на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом.
Суд вважає таке рішення відповідача необґрунтованим з огляду на наступне.
За приписом пункту 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна (додаток N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення) до числа відповідних документів віднесено, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, яким у спірних правовідносинах є ухвала Кіровського районного суду м. Донецька від 06.04.2009 по справі №2-1548-09, яка набула законної сили12.04.2009 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Тобто, Кодекс адміністративного судочинства України встановлює обов'язковість судового рішення як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює його значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту особи.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.
Таким чином, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, наявність за ОСОБА_4 (1/5), ОСОБА_5 (1/5), ОСОБА_1 (3/5) права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, не підлягає доказуванню з огляду на приписи ч.1 ст.72 КАС України.
Відповідно до п.3.5.7 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом.
Таким чином, для застосування до спірних правовідносин зазначених положень законодавства необхідною є умова набуття права власності саме на підставі правочинів, тобто в результаті дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначалось, право власності на нежитлове приміщення спадкоємці ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 набули після смерті спадкодавця ОСОБА_6, тобто зазначені особи набули сукупність прав та обов'язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців.
Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5 встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права. (пункт 3.8).
З наведеного виходить, що у Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» були відсутні підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що є підставами для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на суб'єкта владних повноважень подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення. З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень та вчинених дій, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (1/5 частина), ОСОБА_5 (1/5 частина), ОСОБА_1 (3/5 частини) на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 06.04.2009 по справі №2-1548-09.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при подачі позову в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 09 листопада 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 11 листопада 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.