Україна
03 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/15271/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12год. 21хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Заднепровської В.О.
за участю представників
від позивача Волосян Л.В.,
від відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказ №668 від 03.06.2011 року «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД», протиправними та незаконними дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУВД» з питання підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Сталь-Маш» за період: серпень 2010 року, визнання недійсним та скасування податкове повідомлення-рішення №0002802340 від 19.08.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6408,75грн., -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУВД», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказ №668 від 03.06.2011 року «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД», протиправними та незаконними дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУВД» з питання підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Сталь-Маш» за період: серпень 2010 року, визнання недійсним та скасування податкове повідомлення-рішення №0002802340 від 19.08.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6408,75грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що здійснення дій ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо проведення перевірки ТОВ «ЛУВД» зроблені поза межами визначених законодавством України повноважень органів державної податкової служби. Норми Податкового кодексу України надають право (можливість) проведення невиїзної документальної перевірки, але за умови певних обставин, тобто реалізація норм щодо проведення перевірки реалізується за певних обставин, наявність якої є обов'язковою, і ставить можливість проведення перевірки в залежність. Отже, з викладеного витікає, що проведення невиїзних документальних перевірок органами державної податкової служби можливо тільки за умови наявності вищенаведених обставин (підстав) та оформлюється відповідним наказом керівника державної податкової інспекції, в якому повинні бути відображені підстави для проведення такої перевірки. На наявність будь-яких з перелічених у ст.ст.77, 78 Податкового кодексу України обставин ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька не посилається. Відсутність такого посилання пояснюється тільки тим, що обставини, які визначені як підстави для проведення перевірок платників податків, були відсутні. З урахуванням викладеного ДПІ у Ворощиловському районі м. Донецька прийняло протиправне рішення у формі наказу №668 від 03.06.2011 року та провело незаконну перевірку з грубим порушенням вимог законодавства (проведення перевірки у порядку та на підставі, що не передбачені чинним законодавством).
Підставою для висновків ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про вчинення ТОВ «ЛУВД» порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є посилання на ознаки нікчемності правочину, укладеного ТОВ «ЛУВД» з ПП «Сталь-Маш», як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивачу незрозуміло посилання податкового органу на встановлення факту відсутності за місцезнаходженням та неможливість встановлення місця перебування посадових осіб ТОВ «Сталь-Маш», оскільки з зазначеним підприємством ТОВ «ЛУВД» у жодні взаємовідносини не вступало. Відповідач взагалі не мав жодних документів для здійснення будь-яких дій щодо перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Сталь-Маш».
Зроблені в акті перевірки податковим органом висновки не відповідають фактичним обставинам та суперечать положенням законодавства України.
Позивач зазначає, що відповідно до положень податкового законодавства за фактом настання першої події підрядник (ПП «Сталь-Маш») передало ТОВ «ЛУВД» податкову накладну, на підставі якої ТОВ «ЛУВД» формувало податковий кредит відповідного періоду. Податкова накладна, отримана ТОВ «ЛУВД» від ПП «Сталь-Маш», була включена до реєстрів отриманих податкових накладних. Зауважень щодо форми та змісту цієї податкової накладеної податковим органом не зроблено. Все вищенаведене спростовує твердження податкового органу про завищення суми податкового кредиту, оскільки нормами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» чітко передбачено випадки виникнення права платника податку на податковий кредит. І таке право ТОВ «ЛУВД» підтвердило належними первинними документами. Отже, в дійсності мала місце операція не тільки придбання ТОВ «ЛУВД» послуг, їх оплата, а також подальша реалізація товару, що повністю відповідає статутній діяльності ТОВ «ЛУВД» та положенням законодавства України. За таких обставин посилання ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про те, що укладений між ТОВ «ЛУВД» та ПП «Сталь-Маш» правочин має ознаки нікчемності є безпідставним, оскільки правочин з придбання ТОВ «ЛУВД» послуг у ПП «Сталь-Маш» мало наслідки у вигляді фактичного отримання послуг, внесення плати за них та подальша реалізація товару, що мало своїм наслідком відображення податкового зобов'язання з ПДВ та сплату відповідних податків. Посилання про відсутність контрагента за місцезнаходженням у якості підстави визнання правочинів недійсними не передбачено жодною нормою законодавства України.
Представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.124), у яких зазначив, що перевірка ТОВ «ЛУВД» проведена відповідачем в межах діючого законодавства. В наданому до перевірки документі, що має назву «договір» №108 від 01.08.2010 року відсутні такі істотні умови як місце поставки, умови та строки постачання, не визначено ціну робіт та послуг, умови постачання матеріалів Замовником. Інформацію щодо відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарської діяльності між ТОВ «ЛУВД» та ПП «Сталь-Маш» до перевірки не надано, у зв'язку з чим, не можливо підтвердити правомірність фінансово-господарську діяльність між суб'єктами господарювання. Крім того, до перевірки надана товарно-транспортна накладна, яка не має заповнених повних реквізитів.
Перевіркою встановлено, що ПП «Сталь-Маш» було зареєстроване в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська. Свідоцтво платника податку на додану вартість від 12.03.2008 року анульовано 20.12.2010 року рішенням №14. Згідно отриманого від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акту №61/23-3/35681524 від 25.01.2011 року за юридичною адресою ПП «Сталь-Маш» не знаходиться.
Також в рамках розслідування КС №99106210 (КОЗП №128 від 04.11.2010 року) згідно висновку експерта №69/04-76 від 02.12.2010 року НДЕКЦ при ГУМВС України Дніпропетровської області підписи від імені ОСОБА_3 в графі «Керівник» декларації з податку на додану вартість ПП «Сталь-Маш» за серпень 2010 року за № 114022 та розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів за серпень 2010 року виконані не ОСОБА_3, а іншими особами.
На момент проведення перевірки ПП «Сталь-Маш» первинні та інші документи відсутні. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Сталь-Маш». До перевірки не надано докази фактично отриманих робіт (товарів) у зв'язку з їх відсутністю. Враховуючи вищевикладене, договір №108 від 01.08.2010 року про купівлю-продаж обладнання, укладений між ПП «Сталь-Маш» та позивачем, не спричинив реального настання правових наслідків. Враховуючи викладене, вважає відповідач, фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей згідно наданих до перевірки копій документів перевіркою не підтверджено. Отже підприємством ТОВ «ЛУВД» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто, вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних. На підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 12.06.1996 року №12661050001001268, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідки АБ №076307 Управління статистики у м. Донецьку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.38,39), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 20.06.1996 року за №2370, згідно з довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 30.11.2004 року №52683/10/23-112-3 (а.с.60). Свою діяльність здійснює на підставі Статуту затвердженого рішенням засновника №1 від 14.09.2004 року (а.с.40). Відповідно до свідоцтва №07300093 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.12.2004 року (а.с.59).
Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ПП «Сталь-Маш» за період серпень 2010 року. За наслідками перевірки було складено акт від 17.06.2011 року №865/23-3/23777180 (а.с.16).
У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2010 року у сумі ПДВ 5127,00грн.
Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з укладанням позивачем нікчемного правочину з ПП «Сталь-Маш» - договір від 01.08.2010 року №108, який не спричинив реального настання правових наслідків.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2011 року №0002802340, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6408,75грн., з якої основний платіж 5127,00грн. та штрафна санкція у розмірі 1281,75грн. (а.с.26).
Оскільки спірні правовідносини виникли у періоді 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.
Предметом доказування в цій справі є доведення обставин укладення нікчемного правочину та наявності наданих послуг за договором підряду на виготовлення продукції із матеріалів Замовника від 01.08.2010 року №108. Від цих обставин залежить право позивача на формування податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 5127,00грн. в серпні 2010 року.
Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору підряду на виготовлення продукції із матеріалів Замовника від 01.08.2010 року №108, оскільки сторони договору не мали наміру на фактичне надання послуг, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Сталь-Маш» (Підрядник) укладено договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів Замовника від 01.08.2010 року №108. (а.с.67).
Предметом договору є виконання робіт Підрядником на власний ризик, визначених в п.2.1 договору, щодо виготовлення наступної продукції із матеріалів Замовника: запчастини до обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількісні та найменування продукції визначаються Замовником на кожну її партію шляхом надання окремої специфікації Підряднику. Строки виробництва окремої партії продукції та строки її передання Замовнику визначається Замовником шляхом передання Підряднику специфікації по факсу або поштою. Згідно з п.4.1 договору роботи виконуються із матеріалів Замовника, які визначені у Додатках до цього договору. Матеріали, які не були надані Замовником, але є необхідними для виконання робіт, надаються Підрядником. Замовник надає Підрядникові матеріали для виконання робіт по кожному замовленню окремо.
Відповідно до п.5.1 договору ціна роботи за цим договором визначається у Специфікації, яка додається до цього договору, та включає в себе витрати Підрядника та плату за виконані ним роботи. Плата за виконані роботи сплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Керуючись п.8.1 договору приймання-передача продукції здійснюється сторонами за актом приймання-передачі окремої партії продукції. Термін дії договору до 31.12.2010 року (п.11.2 договору). (а.с.67).
На виконання умов договору між сторонами були складені:
- специфікація №1 від 01.08.2010 року згідно якого Замовник передає Підряднику матеріали для виготовлення продукції: круг д=50мм, ст.3 кількістю 285кг, квадрат 70х70мм, ст.45 - 280кг, Підрядник зобов'язується із матеріалів Замовника виготовити продукцію: шпильки креслення №54000000 кількістю 16штук, рейки лекальної креслення №443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн. Строки виробництва - серпень 2010 року. Підрядник зобов'язується передати продукцію Замовнику, виготовлену з його матеріалу 31 серпня 2010року (а.с.70).
- рахунок-фактура №4643108 від 31.08.2010 року за виготовлення шпильки креслення №54000000 кількістю 16штук, рельса лекального креслення №443139013 - 4штуки, на загальну суму 30764,40грн., в т.ч. ПДВ 5127,40грн. (а.с.73).
- акт №4641808 від 18.08.2010 року приймання - передачи матеріалів для виготовлення продукції від позивача (Замовника) ПП «Сталь-Маш» (Підряднику), який підписаний обома сторонами та скріплені печатками (а.с.74).
- акт №4643108 від 31.08.2010 року здачи - приймання робіт по виготовленню шпильки креслення №54000000 кількістю 16штук, рельси лекальної креслення №443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн. Сторони претензій не мають. Акт підписаний обома сторонами та скріплені печатками (а.с.75).
- довідка ПП «Сталь-Маш» від 31.08.2010 року про кількість використаного матеріалу на продукцію за договором від 01.08.2010 року №108 (а.с.76).
- податкова накладна №4643108 від 31.08.2010 року, виписана ПП «Сталь-Маш» позивачу за виготовлення шпильки креслення №54000000 кількістю 16штук, рельси лекальної креслення №443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн. (а.с.77).
Цими документами підтверджується, що в серпні 2010 року Приватним підприємством «Сталь-Маш» було надано послуги підряду позивачу по виготовленню шпильки креслення №54000000 кількістю 16штук, рельси лекальної креслення №443139013 - 4штуки на загальну суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн.
Оплата за виконані роботи по виготовленню продукцію відбувалася у безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Сталь-Маш» згідно платіжного доручення від 06.10.2010 року №969 у сумі 30764,40грн. (а.с.78).
Всього сплачено по договору за виконані роботи суму 30764,40грн. в т.ч. ПДВ 5127,40грн.
Суд враховує, що ПП «Сталь-Маш» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 21.01.2008 року №12241020000041014, що підтверджено копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.71), зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100103832 від 12.03.2008 року (а.с.72).
Суд бере до уваги, що згідно товарно-транспортної накладної від 31.08.2010 року водій ОСОБА_4 на автомобілі Газель НОМЕР_1 перевіз від вантажовідправника ПП «Сталь-Маш» (пункт навантаження м. Дніпропетровськ) вантажоодержувачу ТОВ «ЛУВД» (пункт розвантаження м. Донецьк) шпильку 16 штук та рельс лекальний 4 штуки на загальну суму 30764,40грн. відповідно до договору №108 від 01.08.2010 року (а.с.79). Вказані послуги перевезення вантажу були здійснені на підставі договору №1/08/10 від 01.08.2010 року укладеного між ФО-П ОСОБА_4 та позивачем (а.с.80). ОСОБА_4 зареєстрований фізичною особою - підприємцем Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та має ліцензію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (а.с.81,82).
Позивачем надано журнал-ордер і відомість по рахунку 26 готова продукція (а.с.85).
Крім того, позивач зазначив, що матеріали для виготовлення продукції він отримав від ТОВ «ТД «Содружество», а саме круг 50 ст.3 - 285кг, квадрат 70 ст.45 - 280кг на загальну суму 4173,94грн., що підтверджено видатковою накладною №С-005709 від 16.08.2010 року, рахунком-фактурою №С-009185 від 13.08.2010 року, податковою накладною №9056 від 13.08.2010 року та платіжним дорученням №929 від 13.08.2010 року (а.с.63-66).
Також, суд бере до уваги той факт, що у позивача у власності є будівля загальною площею 1030,6кв.м, будівля контори, будівля профілакторію, будівля побутовки, будівля КПП з господарськими спорудами: убиральня, огородження, замощення, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно Головного управління благоустрою та комунального обслуговування Донецької області міської ради та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП БТІ м. Донецька (а.с.61,62).
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд враховує, що відповідач під час кваліфікації спірного правочину як нікчемного обґрунтував свою позицію виключно з посиланням на акт №61/23-3/35681524 від 25.01.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ПП «Сталь-Маш» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року», в якому повідомляється, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року, в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Як зазначено в акті перевірки ПП «Сталь-Маш» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вимоги третіх осіб (а.с.145).
Відсутність юридичної особи за місцезнаходженням після виконання ним умов за договором, не може обумовити нікчемність всіх правочинів, що укладаються юридичною особою.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів. Відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів порушення кримінальної справи, про наявність вироку у відношенні посадових осіб ПП «Сталь-Маш».
В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.
З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору підряду на виготовлення продукції із матеріалів Замовника від 01.08.2010 року №108 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вище перелічені специфікації, рахунки-фактури, акти приймання - передачи, товарно-транспортна накладна мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях ваги, вартості найменування, дат.
При з'ясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «ЛУВД», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.
З огляду на викладене, суд бере до уваги як належний та допустимий доказ, який підтверджує обставини надання послуг, накладні та рахунки-фактури, які спростовують доводи відповідача про те, що послуги фактично не надавалися.
Посилання відповідача на те, що послуги, надані ПП «Сталь-Маш», не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Долучені докази свідчать про фактичне виконання умов спірного договору (а.с.86-101).
Тобто наведені послуги по виготовленню продукції забезпечують господарську діяльність позивача по реалізації продукції, внаслідок якої він отримує дохід.
Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання договірних зобов'язань з надання послуг у комерційному відношенні, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
В контексті спірних правовідносин таким фактором є фактичне надання ПП «Сталь-Маш» послуг по виготовленню продукції із матеріалів Замовника у комерційному відношенні у межах господарської діяльності позивача.
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 5127,40грн. відображені позивачем в додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість „Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” за вересень 2010 року та в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 вересня 2010 року по 30 вересня 2010 року (а.с.110).
Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з виготовлення продукції позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності
Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, пункту 7.4, підпункту 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.
Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5127,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 1281,75грн.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення №0002802340 від 19.08.2011 року, яким позивачу за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.3, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 6408,75грн., з якої основний платіж 5127,00грн. та штрафна санкція у розмірі 1281,75грн., підлягає визнанню недійсним, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.
Щодо проведення перевірки суд зазначає, що відповідно до п.20.4 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 кодексу, документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Керуючись ст.79 Податкового кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
На виконання зазначених вимог кодексу податковим органом було виданий наказ від 03.06.2011 року №668 «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД» в якому зазначено дата початку перевірки, підписаний начальником інспекції, вручений представнику позивача під розписку.
Таким чином, суд вважає, що перевірка була проведена фахівцями податкового органу в рамках діючого законодавства, тому позовні вимоги в частині визнання протиправним наказ №668 від 03.06.2011 року «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД», протиправними та незаконними дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУВД» з питання підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Сталь-Маш» за період: серпень 2010 року, задоволенню не підлягають.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.ст.87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання протиправним наказ №668 від 03.06.2011 року «Про організацію та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЛУВД», протиправними та незаконними дії ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУВД» з питання підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Сталь-Маш» за період: серпень 2010 року, визнання недійсним та скасування податкове повідомлення-рішення №0002802340 від 19.08.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6408,75грн., задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0002802340 від 19.08.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6408,75грн. з якої основний платіж 5127,00грн. та штрафна санкція у розмірі 1281,75грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУВД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 гривні 70 копійок.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 03 листопада 2011 року в присутності представника позивача.
Постанову у повному обсязі складено 08 листопада 2011 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.