"09" лютого 2012 р. м. Київ К-2506/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Бим М.Є.
Конюшка К.В.
Секретар судового
засідання Гутніченко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою Західної регіональної митниці на постанову Господарського суду Львiвської областi від 30 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма" до Західної регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення та зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Господарського суду Львiвської областi від 30 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним оформлення Львівською митницею в митному відношенні товар згідно поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластфарма»ВМД від 27.01.2006 № 209030006/6/001389 за кодом 0206491000 згідно УКТ ЗЕД. Зобов'язано Головне управління Державного казначейства у Львівській області повернути позивачу надмірно сплачене згідно ВМД від 27.01.2006 року № 20903006/6/001389 ввізне мито в сумі 31 314, 15 грн. та надмірно сплачений податок на додану вартість у сумі 12 322, 84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На рішення судів першої та апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга, у якій Західна регіональна митниця просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі договору з фірмою „ENZYPHARM GmbH”, Німеччина, позивачем ввезено на митну територію України товар у кількості 19 884 кг залози підшлункової свинячої замороженої для виробництва субстанції інсуліну, виробництва фірми Combinatie Teijsen v.d. Hengel (C. T. H.) B.V. Нідерланди (надалі -товар) митною вартістю 228 077,76 грн. 27.01.2006 року. Товар був розмитнений по ВМД № 209030006/6/001389 за кодом товару 0206491000 згідно із УКТ ЗЕД.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до пункту 3.2.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма", його основним видом діяльності є розробка, впровадження, виробництво та реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення, у тому числі субстанцій медичних препаратів, та напівфабрикатів лікарських засобів. На виконання статутних завдань, 23 лютого 2004року Товариство отримало у Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення ліцензію на виробництво лікарських засобів (у формі субстанцій) (Рішення про видачу ліцензії №24 від 28.01.2004року), а 02 грудня 2004року розроблено Технологічний промисловий регламент на виробництво інсуліну свинячого, порошок (субстанція) ТПР 64-32568268-04-04, який погоджено в Державній службі лікарських засобів і виробів медичного призначення за №319 від 01.12.2004року.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов”язання Львівської митниці Державної митної служби України здійснити оформлення в митному відношенні товару згідно поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Пластфарма” Вантажної митної декларації від 27.01.2006 року № 209030006/6/001389 за кодом 0510000000 згідно УКТ ЗЕД, оскільки процедура розмитнення вказаного товару завершена, товар не знаходиться під митним контролем, а введений у вільний обіг на території України, тому повторне митне оформлення вказаного товару є неможливим.
Однак, враховуючи те, що розмитнення товару за кодом 0206 49 10 00 (ставка мита 0,5 євро за 1 кг) призвело до сплати позивачем ввізного мита в сумі 61 614,15 грн. та збільшення розміру сплаченого ПДВ в сумі 12 322,84 грн., надмірно сплачене ввізне мито та ПДВ підлягають поверненню позивачеві у відповідності до Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затв. наказом ДМС України та Мінфіну України від 30.06.2000р.№ 368/149, зареєстрованої у Міністерстві Юстиції України 18.07.2000р. за № 429/4650.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України. Згідно ст.86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи. Відповідно наказу Держмитслужби України № 314 “Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації” від 20.04.2005р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 “Здійснення митних процедур” вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами. Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.
Згідно ст.313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган зобов'язаний перевірити правильність класифікацію товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати. Відповідно ст.17 Закону України “Про єдиний митний тариф” від 05.02.1992р. за № 2097-ХП мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.
При здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р. “Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації. Під час заповнення позивачем спірної ВМД в графі 33 “Код товару” вказаний код 9027801190 відповідно до УКТ ЗВІД, що згідно Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.1992р. класифікується за ставкою мита -0%. При цьому, працівниками Запорізької митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу “Під митним контролем”, що підтверджується відповідними відмітками в ВМД. Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно п. 17 наказу ДМС України № 314 від 20.04.2005р. перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та згідно п. 21 перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх платі у відповідності з законодавством.
Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитку печатки у відповідній графі. Згідно пп.. “в” п. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-111 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платникам податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податковою зобов'язання.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, рішеннями Господарського суду Львівської області у справах № 2/101-24/18А та 2/94-4/10А, що набрали законної сили, визнано нечинними оформлення Львівською митницею в митному відношенні товару - залози підшлункової свинячої замороженої для виробництва субстанції інсуліну, виробництва фірми Combinatie Teijsen v.d. Hengel (C. T. H.) B.V. Нідерланди, що ввозилася позивачем та оформлялася за кодом 0206491000 згідно УКТ ЗЕД та зобов'язано здійснити митне оформлення вказаного товару за кодом 0510000000 згідно із УКТ ЗЕД.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Оскільки позивачем по ВМД № 209030006/6/001389 від 27.01.2006 року ввозився аналогічний товар, його митне оформлення за кодом 0206491000 згідно УКТ ЗЕД не відповідає чинному законодавству.
Ввезення аналогічного товару крім договору, підтверджується також Довідкою експерта Львівської лабораторії з експертного забезпечення митних органів від 25.01.2006 року № 61-170 в якій вказано, що товар є ”Замороженою підшлунковою свинячою залозою, яка відповідає необхідним нормам якості продовольчої сировини і харчових продуктів та допустимим рівням радіонуклідів у продуктах харчування, не просякнута спиртом (або іншою речовиною), не поміщена у спиртовий (або інший) розчин, використовується для виробництва інсуліну (фармацевтичного продукту). Виробник - фірма Combinatie Teijsen v.d. Hengel (C. T. H.) B.V. Нідерланди.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Західної регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львiвської областi від 30 січня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2007 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає крім, як в строки, з підстав та в порядку, передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Суддя В.В. Харченко