"13" грудня 2011 р. м. Київ К-24135/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівВесельської Т.Ф.
Мироненка О.В.
Мороз Л.Л.
Смоковича М.І.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 -представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_6 -представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року,
У січні 2009 року ОСОБА_6 -представник позивачів у Донецькому окружному адміністративному суді пред'явив позов до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року Міністерство оборони України та військову прокуратуру Миколаївського гарнізону зобов'язано надавати позивачам щорічно санаторно-курортні путівки у відповідності з медичними показниками або відпочинок в будинках відпочинку, пансіонатах, туристичних базах Міністерства оборони України за рахунок Міністерства оборони України та військової прокуратури Миколаївського гарнізону.
Постановою відповідача від 07 березня 2007 року відкрито виконавче провадження з виконання судового рішення.
На його звернення від 17 березня 2008 року та від 24 травня 2008 року листом заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2008 року повідомлено, що державним виконавцем вживаються заходи з примусового виконання рішення суду, але жодного разу боржники не надали позивачам вказаних путівок.
Просив визнати незаконною бездіяльність відповідача, пов'язану з невиконанням судового рішення Дзержинського міського суду від 18 лютого 2005 року та щодо залишення без відповіді його звернень від 17 березня 2008 року та від 24 травня 2008 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_6 - представника позивачів до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_6 -представник позивачів просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити рішення про відкриття провадження у справі з направленням її до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України право на звернення до адміністративного суду із позовною заявою мають учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, у випадку, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини першої статті 384 чинного Цивільного процесуального кодексу України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_6 оскаржує бездіяльність державного виконавця при виконанні судового рішення, ухваленого загальним судом до 01 вересня 2005 року за нормами раніше чинного Цивільного процесуального кодексу України (1963 року), тобто не у відповідності з чинним у даний час Цивільним процесуальним кодексом України.
Отже, даний позов не підлягає розгляду судом за правилами чинного Цивільного процесуального кодексу України і при вирішенні цього спору суди повинні керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином суддя суду першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження у цій справі. На такі порушення процесуального закону не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суди попередніх інстанцій не виконали вимог процесуального закону і постановили незаконні судові рішення, які підлягають скасуванню, а справа -направленню до суду першої інстанції для розгляду питання про відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_6 -представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2009 року скасувати та справу за позовом ОСОБА_6 -представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду першої інстанції для розгляду питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Весельська Т.Ф.
Мироненко О.В.
Мороз Л.Л.
Смокович М.І.