"24" листопада 2011 р. м. Київ К-2938/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.А., Усенко Є.А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі -ДПІ)
на постанову господарського суду міста Севастополя від 08.09.2008
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008
у справі № 5020-12/461 (22-а-1400/08)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Континент В.Б.А. Груп» (далі -Товариство)
до ДПІ
про зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання незаконною відмову ДПІ видати позивачеві два торгові патенти на право здійснення операцій у сфері грального бізнесу та про зобов'язання відповідача видати відповідні патенти Товариству.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 08.09.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008, позов задоволено повністю з тих мотивів, що наявність у позивача ліцензії на право здійснення діяльності з організації та утримання гральних закладів надає йому право здійснювати діяльність і з організації азартних ігор, у зв'язку з чим вимога податкового органу щодо надання Товариством саме ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор для видачі торгового патенту у сфері грального бізнесу є незаконною.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, що призвело до ухвалення неправильних по суті спору рішень. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що такі види діяльності, як організація діяльності з проведення азартних ігор та організація діяльності з утримання тоталізаторів та гральних закладів є окремими видами, кожний з яких підлягає ліцензуванню в окремому порядку.
З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:
- 25.01.2006 Севастопольською міською державною адміністрацією було видано позивачеві ліцензію серії АБ № 202500 на право здійснення діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів зі строком дії з 13.01.2006 по 12.01.2011;
- 17.07.2008 позивач звернувся до ДПІ із заявкою на придбання двох торгових патентів на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у казино «Луксор»;
- листом від 22.07.2008 № 6303/10/15-1 ДПІ відмовила позивачеві у видачі спірних торгових патентів з мотивів відсутності у позивача ліцензії на право здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо законності вказаної відмови податкового органу.
За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг може здійснюватись лише за наявності відповідного патенту.
Статтею 2 названого Закону передбачено, що:
торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність (частина перша);
торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у частині першій статті 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється (частина друга);
заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити:
найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;
найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту (частина четверта).
Форма заявка на придбання торгового патенту міститься у додатку до Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 № 1077. Одним із реквізитів цієї заявки є зазначення документа на право провадження діяльності, яка підлягає патентуванню, до яких належить, зокрема, ліцензія на право здійснення відповідної діяльності.
Пунктом 11 названого Положення передбачено, що відомості, наведені в поданій суб'єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту.
З наведених законодавчих вимог випливає обов'язок суб'єкта господарювання подати податковому органові ліцензію на відповідний вид діяльності як умову для отримання патенту, якщо така діяльність підлягає ліцензуванню.
Відповідно до пункту 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензуванню підлягають такі види діяльності, як організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.
Частиною третьою статті 15 цього ж Закону установлено розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією:
на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах;
на кожний пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської діяльності;
на кожний електронний сервер - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино;
на кожний гральний зал - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.
Згідно ж з постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування»органом ліцензування такого виду діяльності, як організація діяльності з проведення азартних ігор є Міністерство фінансів України, а діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що законодавством розмежовано такі види діяльності, як діяльність з організації та утримання гральних закладів та діяльність з організації та проведення азартних ігор. А тому висновок судів про те, що наявність у позивача ліцензії на право здійснення діяльності з організації та утримання гральних закладів є дозволом і для здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор не можна визнати обґрунтованим.
За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення та прийняти нове рішення по суті спору про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 08.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2008 у справі № 5020-12/461 (22-а-1400/08) скасувати.
3. У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
С.Е. Острович
О.І. Степашко
Є.А. Усенко