"24" листопада 2011 р. м. Київ К-42148/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Калашнікової О.В.
Розваляєвої Т.С.
Харченка В.В.
Цуркана М.І.
Чалого С. Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Полтавського окружного адміністративного суду, третя особа -Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б. про визнання бездіяльності незаконною,-
У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності незаконною, яка полягає у нероз'ясненні ухвали від 17 лютого 2010 року у справі № 2а-629/10/1670 відповідно до вимог та у строки передбачені частиною 3 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, порушення судом права на оскарження ухвали прийнятої за наслідками розгляду вказаної заяви.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року залишено без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_6 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати зазначені судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти рішення про відкриття провадження у адміністративній справі та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду спору по суті позовних вимог.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, із яким погодився суд апеляційної інстанції, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки процесуальні дії суддів при здійсненні судочинства не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пунктів першого та сьомого частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень -орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у даній справі є Полтавський окружний адміністративний суд.
Частиною 2 статті 126 Конституції України передбачено, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підпорядковуються лише закону. Однією із конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 12 Закону України від 07.02.2002 року № 3018-ІІІ «Про судоустрій»(у чинній редакції на час звернення до суду) учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, рішення суду, дія або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку.
Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, суди та судді при здійсненні ними розгляду цивільних, господарських, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі, оскільки даний спір не є публічно-правовим.
Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді:
Суддя С.Я. Чалий