Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-2088/11/2703
09.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Щепанської О.А. , Дадінської Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Борко А.Л. ) від 14.06.11 у справі № 2а-2088/11/2703
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Карантинна, 16, к. 56,Севастополь,99008)
про зобов'язання провести перерахунок пенсії,
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 14.06.2011 позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про зобов'язання провести перерахунок пенсії, задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю постанови фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції визнав встановленим, що обґрунтованих перешкод для проведення позивачу перерахунку пенсії судом не встановлено, сама по собі невизначеність механізму перерахунку пенсії позивачу, не є підставою для порушення його прав.
Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та вимогам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”. Перебуваючи на пенсії, позивач продовжує працювати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов'язку відповідача при перерахунку пенсії включати до складової заробітної плати позивача показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
Колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду не може погодитися з обґрунтованістю таких висновків суду, виходячи з наступного.
Згідно підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Між тим, враховуючи пріоритетність законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню, оскільки Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, не передбачений, а тому не підлягає врахуванню при перерахунку пенсії.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, визначених статтями 40, 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, суд першої інстанції в порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідив повно та всебічно обставини справи, не встановив характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосував норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 14.06.11 у справі № 2а-2088/11/2703 задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 14.06.11 у справі № 2а-2088/11/2703 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.А.Щепанська підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко