Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-5702/10/2702
09.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Лядової Т.Р. , Привалової А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Євдокімова І.А.) від 22.11.10 у справі № 2а-5702/10/2702
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя (пр. Гер. Сталінграду, 56, м.Севастополь, 99059)
про нарахування та стягнення підвищення до пенсії
Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22.11.2010 року у справі №2-а-5702/10 адміністративний позов задоволений частково.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя, звернулось з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлений абзацом 1 ч.1 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, яка відповідно до частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Гагарінським районним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни -особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачу станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії, є Управління пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вихідним критерієм обчислення підвищення пенсії дітям війни виступає мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”розраховується, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2010 році - статтею 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”.
Положення частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” стосовно застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком оскільки чинним законодавством не встановленого іншого, крім передбачено частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Суми прожиткового мінімуму на 2010 рік встановлюється Законам України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 року № 1646-VI, а також Законам України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 1 січня 2010 року.
Відповідно до зазначених законів прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік встановлює з 01.01.2010 по 31.03.2010 у розмірі 695,00грн., з 01.04.2010 по 30.06.2010 у розмірі 706,00 грн., з 01.07.2010 по 30.09.2010 у розмірі 709, 00 грн., 01.10.2010 по 30.11.2010 у розмірі 723, 00 грн., 01.12.2010 по 31.12.2010 у розмірі 734, 00 грн.
Отже позивачу підлягає нарахуванню та виплати підвищення до пенсії за період з квітня по листопад 2010 року.
Слід також зазначити, що згідно статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не стягувати конкретні сумі пенсії.
Відповідно до ст. 201 ч.1 п.1 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.
Враховуючи допущену судом порушення норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах п.1 ч.1 ст. 201 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22.11.2010 року у справі №2-а-5702/10 залишити без задоволення.
Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 22.11.2010 року у справі №2-а-5702/10 змінити, виклавши її в наступної редакції:
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з квітня по листопад 2010 року.
В інший частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис Т.Р.Лядова підпис А.В.Привалова
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова