Копія
Іменем України
Справа № 2а-45/11/0117
03.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Кучерука О.В. , Омельченка В. А.
секретар судового засідання Романенко Г.О.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2, паспорт серії ЕЕ 718242, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України у Криму від 30.018.02,
представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим- ОСОБА_3, довіреність № 22 від 26.10.11
представник відповідача, Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальной експертизи»,- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дахневич О.Д. ) від 15.06.11 у справі № 2а-45/11/0117
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул.Долгоруковська, буд.3, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальной експертизи»(вул.Ленінградська, буд.4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
Постановою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.11 у справі № 2а-45/11/0117 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Автономній Республіці Крим, Кримської республіканської установи "Центр медико-соціальной експертизи про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 1 листопада 2011 року представник відповідача - Кримської республіканської установи "Центр медико-соціальной експертизи»не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим у судовому засіданні з апеляційною скаргою не погодився, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_2 звернувся до Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Головного управління Пен сійного фонду України в АР Крим, Кримської республіканської установи «Центр медико-соціальної експертизи»про визнання дій неправомірними, скасування висновку МСЕК, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Позивач мотивує позовні вимоги тим, що він є інвалідом дитинства по зору, отримував пенсію у зв'язку із втратою годувальни ка, що підтверджується довідкою військового комісаріату АР Крим № Та-124653 від 16.06.04, але починаючи з 01.06.10 виплата вказаної пенсії була припинена у зв'язку з тим, що інвалідом дитинства він став після 18 років. Той факт, що він є інвалідом дитинства підтверджується стор. 16-17 його військового квитку, де в 1966 році, коли йому було 14 років його було визнано непридатним до служби в армії. Також, відповідно до довідки МСЕК від 24.02.04 йому було встановлено третю групу інвалідності з дитинства по зору безстроково. Крім цього, 24.05.04 йому було видано пенсійне посвідчення , в якому зазначено, що він є інвалідом дитинства.
Відповідно до довідки № 010084 серії МСЕ від 24.02.04 позивача було ви знано інвалідом третьої групи по зору безстроково.
Судом першої інстанції встановлено, що вказаний висновок ко місією було зроблено на підставі записів у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 04.04.73 на стор. 16, зробленої 17.12.72, коли позивачу вже бу ло 20 років.
З копії довідки військового комісаріату АР Крим від 16 червня 2004 року № Та-124653 вбачається, що ОСОБА_2, 1952 року народження, інвалід дитинства, одер жує пенсію по втраті годувальника за померлого батька по пенсійній справі ТА № 124653. Пенсія нарахована згідно норм ст.30 та ст.36 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослу жбовців і осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких ін ших осіб».
У відповідності до ст.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з війсь кової служби, та деяких інших осіб»право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військово службовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утри манні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 ро ків.
Згідно висновку про час настання інвалідності від 07.05.10 , зробле ного міжрайонною спеціалізованою офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією інвалідність ОСОБА_2 наступила після 18 річного віку.
У зв'язку з вищезазначеним висновком, у ГУ ПФУ України відпали підстави для нарахування позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника, яка передбачена нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що було повідомлено позивача листом № 1764/к-11 від 28.07.10.
Суд зазначив, що у матеріалах медичної справи ОСОБА_2 жодного медичного документу, якій би підтвердив настання інвалідності позивачем до досягнення ним 18 річного віку немає. Висновок МСЕК від 07.05.10 і дії відповідачів щодо припинення нарахування пен сії позивачу у зв'язку із втратою годувальника слід визнати такими, що відповідають нормам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.11 у справі № 2а-45/11/0117 - залишити без задоволення.
2. Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15.06.11 у справі № 2а-45/11/0117 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 09 листопада 2011 року.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.В.Кучерук підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко