"04" серпня 2010 р.справа № 2а-418/08
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Нагорної Л.М. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Федоровій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства заводу " Дніпропластмасс"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008р. у справі № 2а-418/08
за позовом Закритого акціонерного товариства заводу "Дніпропластмасс"
до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська
про визнання дій незаконними,
14 лютого 2008р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська по включенню стажу працівників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_26 за період, що передує 11.03.1994 року, при здійсненні розрахунку витрат на виплату та доставку пенсій, що призначені на пільгових умовах та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Закритого акціонерного товариства заводу " Дніпропластмасс", за 2005-2008 роки.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що діючим законодавством передбачено відшкодування за рахунок підприємства лише пенсій, призначених працівникам, які мають стаж на роботах та виробництвах, передбачених списками виробництв №1 та №2, що введені в Україні з 1994 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції зазначив, що розрахунки, стосовно неправомірності дій по складанню яких заявлено позов, здійснювались за формою, передбаченою Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р.
Крім того, суд застосував норми ст.ст.99,100 КАС стосовно правовідносин, що мали місце у 2006 році.
Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржив дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що при винесені постанови суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Апелянт вказує, що застосування судом списків, прийнятих урядом України, до правовідносин щодо особливих умов праці громадян, що діяли за часи, коли таких списків ще не існувало, суперечить ст.58 Конституції України, відповідно до якої закон зворотної сили не має. Апелянт зазначив, що законами передбачений обов'язок підприємства відшкодувати витрати Пенсійного фонду тільки в частині фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату й доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списками N1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду на виплату й доставку пенсій особам, які були зайняті робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці до прийняття українським урядом постанови №162 від 11.03.1994р., законодавством не передбачено.
Третя особа надала заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства заводу "Дніпропластмасс" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство завод «Дніпропластмасс»19.02.1991 року зареєстровано як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська за реєстраційним номером 04060404746, що підтверджується повідомленням про реєстрацію від 12.03.2004 року.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем були видані довідки, уточнюючі особливий характер роботи або умов праці, необхідні для призначення пільгових пенсій наступним громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_26
Пенсії зазначеним особам призначені на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначена обставина позивачем не спростовується.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
З 01.01.04 набрав чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення та перерахунку пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
За правилами, визначеними п.2 Розділу XV (Прикінцеві положення) цього Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з абз.4 пп.1 п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Щодо фактичних витрат на виплату і доставку інших пенсій, призначених відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язок підприємства з відшкодування цих витрат випливає з ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”від 26.06.1997р. № 400/97, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п.16 ч.1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування належить до загально державних податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.п. 2.1.2 п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі Закон 2181) органи Пенсійного фонду України є контролюючими органами стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “а”, “б”“з”ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”від 05.11.1991року до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 “Про пенсійне забезпечення”.
Отже, згідно Законів України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”та “Про систему оподаткування”витрати на доставку та виплату пільгових пенсій є об'єктом оподаткування та сплачуються суб'єктами господарювання у формі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування , який є загальнодержавним податком.
Сплата названого податку повинна здійснюватись відповідно до норм Законів "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
Відповідно до п.п.4.2.2 п.4.2 Закону 2181 у передбачених законом випадках контролюючий орган може бути особою, що визначає податкове зобов'язання платника збору ( податку).
Порядок визначення сум, що підлягають відшкодуванню та доведення їх до відома платника врегульовано Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1., де передбачено форму розрахунку сум, що підлягають відшкодуванню ( сплаті) та порядок направлення його платнику.
Отже, слід дійти висновку, що названі розрахунки є формою податкового повідомлення.
Порядок узгодження податкових зобов'язань , оскарження рішень контролюючих органів (в т.ч. повідомлень) та зазначених в них сум визначено ст..5 Закону 2181, яка передбачає оскарження самого рішення ( повідомлення), а не дій щодо нарахування зазначених у ньому сум.
Виходячи з наведених правових норм в їх сукупності вбачається, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що виключає підстави для задоволення позову.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову та посилаючись на те, що дії, які вчиняв відповідач, відповідали названій Інструкції та передбаченій нею формі розрахунку (додаток 7 до п.6.4), суд першої інстанції прийняв правильне по суті рішення, що виключає підстави для його скасування.
Оскільки, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства заводу " Дніпропластмасс" залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства,
колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства заводу " Дніпропластмасс" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2008р. без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначеному ст. 212 КАС України.
У повному обсязі ухвалу виготовлено 25.11.2011р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.М. Нагорна