Справа № 2а-14509/09/0470
16 січня 2012 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О., Панченко О.М.,
при секретарі Ліпіній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Комунального підприємства «Міський тролейбус»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Комунального підприємства «Міський тролейбус»до Прокуратури Тернівського району міста Кривого рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
25 листопада 2008 року позивач звернувся до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Прокуратури Тернівського району м. Кривого рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у жовтні 2008 року він звернувся до відповідача із заявою на неправомірні дії працівників КП «Міський тролейбус»ОСОБА_1, ОСОБА_2, які знищили інформаційний стенд позивача. Згодом відповідач повідомив, що у діях вказаних осіб порушень закону не встановлено, що, на думку позивача, не відповідає дійсності. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача, зобов'язання відповідача внести КП «Міський тролейбус»припис про відновлення стенду позивача та притягти ОСОБА_1, ОСОБА_2 до кримінальної, дисциплінарної або адміністративної відповідальності (а.с.а.с. 2, 3, 6, 7).
13жовтня 2009 року суд своєю ухвалою передав справу за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 28).
27 травня 2010 року судом було ухвалено постанову про відмову у позові. Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем було дотримано відповідні положення Закону України «Про звернення громадян»та Закону України «Про прокуратуру» (а.с.а.с. 71, 72).
10 серпня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням Конституції та чинного законодавства України. Так, відповідачем не було з'ясовано усі обставини події, отже його рішення є безпідставним. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, у якій він просив постанову суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.а.с. 80 -82).
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, 30.12.2011 р. звернувшись до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови від 27.05.2010 р. у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 15.10.2008 р. ОСОБА_3, який займав посаду голови Вільної профспілки залізничників України КП «Міський тролейбус»звернувся до відповідача із скаргою на неправомірні дії працівників КП «Міський тролейбус»ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо знищення інформаційного стенду позивача, у якій просив унести вказаним особам припис (а.с. 50).
11 листопада 2008 року відповідач своїм листом повідомив ОСОБА_3 про те, що за результатами розгляду скарги ухвалене рішення про відсутність підстав для прокурорського реагування. Рішення було ухвалене на підставі документів, наданих заявником та пояснень ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с. 51 -54).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законом України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру»(далі -Закон № 1789-ХІІ).
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 1789-ХІІ прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
У відповідності з пунктом 4 частини 2 статті 20 Закону № 1789-ХІІ при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
За правилами частин 1, 2 статті 22 Закону № 1789-ХІІ письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто.
З аналізу змісту приведених норм слідує, що прокурор (прокуратура), який, у розумінні статті 40 Конституції України, є органом, до якого, зокрема, спрямовують свої звернення особи, які вважають, що їх права порушено, зобов'язаний прийняти таке звернення, розглянути його і дати на нього обґрунтовану відповідь.
При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право дати припис про усунення цих порушень. При цьому законодавцем у статтях 20, 22 Закону № 1789-ХІІ чітко визначено, що виявлене порушення має бути очевидним і таким, що може завдати істотної шкоди, якщо не буде негайно усунуто. Саме необхідністю оцінювати характер подій (суб'єктивний фактор) і обумовлено те, що видача припису є лише правом прокурора, а не його обов'язком, що виключає можливість будь-кого (зокрема, суду) зобов'язати його видати припис.
Таким чином, ураховуючи те, що відповідач прийняв скаргу позивача, розглянув її на підставі зібраних матеріалів та надав позивачу відповідь, а також те, що видача припису є правом відповідача, а не його обов'язком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у його діях ознак порушень закону.
Що стосується протиправності дій посадових осіб КП «Міський тролейбус», то встановлення їх наявності або відсутності знаходиться поза межами позову, оскільки він був поданий з приводу виконання відповідачем повноважень, покладених на нього законом.
Таким чином, з'ясувавши у повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому її необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Комунального підприємства «Міський тролейбус»залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Комунального підприємства «Міський тролейбус»до Прокуратури Тернівського району міста Кривого рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 19 січня 2012 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко